Читати книгу - "Північний вітер"

Добраніч.

Три дні потому

Тема: Кінець паузи

Люба Еммі, ми з Вами зробили триденну паузу в спілкуванні. Я вважаю, що вже можна її завершувати. Бажаю Вам приємного робочого дня. Багато думаю про Вас зранку, в обід і ввечері, навіть уночі, а ще в перервах між та після й навіть під час.

Усього найкращого.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

П… (пр… проф… профе…) Любий Лео. Це не я зробила паузу, а Ви! Я лише зосереджено спостерігала за Вашою паузою у спілкуванні. Я чекала, що Ви, зрештою, покладете край цій паузі у спілкуванні зі мною, причому чекала з великим нетерпінням. Але ж не даремно чекала. Ви знову з’явилися й думаєте про мене. Чудово! Як Вам ведеться? Чи маєте сьогодні пізно ввечері чи рано вночі час і бажання випити зі мною келишок вина? Окремо, звісно. Ви й Еммі з Ваших фантазій. Я й мій віртуальний Лео. А ще писатимемо одне одному. Що Ви на це?

Вісім хвилин потому

AW:

Так, Еммі, давайте так зробимо. А Вашого Б.. (Бе… Бер… Берн…), Вашого чоловіка вдома не буде?

Три хвилини потому

RE:

Такі питання — насолода для Вас, адже так? Щоразу складається враження, що Ви прагнете мене хоч трохи покарати, бо я щаслива у шлюбі. Ні, насправді Бернард вдома. Він сидить у своєму кабінеті й готується до наступного дня, або сидить на своєму дивані й читає, або лежить у своєму ліжку й спить. Опівночі радше третій варіант. Ви задоволенні відповіддю?

Шість хвилин потому

AW:

Так, дякую, задоволений! Еммі, Ви, коли про свого чоловіка говорите, то скидається на те, наче хочете мені показати, наскільки відокремлено та незалежно можна жити, коли або якраз тому, що людина щаслива у шлюбі. Ви пишете не в «кабінеті», а в «СВОЄМУ кабінеті». Він сидить не на «нашому дивані», а на «СВОЄМУ дивані». І так, спить не в «нашому ліжку», а у «СВОЄМУ ліжку».

Чотири хвилини потому

RE:

Любий Лео, Ви не повірите, але в кожного з нас насправді є власна кімната, власний диван і власне ліжко. До речі, кожен має і своє власне життя. Ви шоковані?

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Навіщо Ви тоді живете разом?

18 хвилин потому

RE:

Лео, який же Ви милий! Ще й наївний, наче Вам усього двадцять років. Ми не клеїмо на дверях кабінетів таблички «Вхід заборонено», не блокуємо прохід до диванів повідомленням «Чужим вхід заборонено», на ліжках відсутні попереджувальні знаки «Обережно, кусається!» Тобто кожен має власне царство, але кожному дозволено заходити на територію іншого, або як ми нещодавно сформулювали: «втручатися в особисте життя іншого». То що скажете? Ще щось нове дізналися?