Читати книгу - "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки"

«Pensionado»[30] мають для цього гарний майданчик, який змушує вас майже прагнути бути одним із них. Нічогенька уявна метаморфоза! Але в такому разі вам довелося би провести всю зиму в Бенідормі, граючи в буль[31] з усіма іншими голландськими pensionados. Та ще й упродовж двох місяців ночувати в якихось найбридкіших готелях у світі. Там скрізь є голландські барбери, забігайлівки й водопровідники, а нещодавно вони відкрили навіть голландську лікарню. Якби мене щороку примушували проводити зиму на Коста-Бланка[32], то я власноруч би записався у голландську лікарню, зокрема в палату евтаназії.

Учора під час чаювання подружжя Аперсів не могло нахвалитися, яка ж чудова зима в Іспанії. Вони повернулися лишень минулого тижня. Постійне різке похолодання у Нідерландах робили їхні аргументи pensionado ще переконливішими.

Якби мандрівний турагент зайшов у Відпочинкову кімнату саме тієї миті, то продав би 200 путівок до Бенідорму на наступну зиму.

А натомість ми зажили би тут у злагоді та спокої.

Бувають такі дні, коли прокидаєшся ні риба ні м’ясо, упродовж дня клеїш дурня, а ввечері йдеш до ліжка — тільки душа в тілі після такого відпочинку. Якби ж я тільки мав у своїй аптечці кілька чарівних пігулок — тих, які чарівні і молодильні, щоби міг «відриватися» двадцять чотири години на добу. Ні, мені не надто йдеться, щоби по-справжньому «відриватися». Мені вистачило б і того, якби я міг погуляти кілька годин і не почуватися живим трупом.

Я не дуже люблю Великдень. Рукодільний гурток розмальовує яйця, аби з’їсти їх на так званому «святковому сніданку». Сніданок розпочинається об одинадцятій ранку, і більшість пожильців не порушуватимусь строгого розкладу прийому їжі. Якщо вони будуть змушені спожити обидва сніданки й ланч водночас, себто о тій годині, коли у нас зазвичай ланч, — це сплутає їм увесь тиждень. Тож вони снідатимуть у звичний час, відтак об одинадцятій — чашка кави та два пофарбованих варених круто яйця, а через годину повернуться на обід.

Три «В» стосуються не лише дітей, а й старих теж: Відпочинок, Відновлення та Встановлений режим. Відновлення — за бажанням, але Відпочинок і Встановлений Режим — наріжний камінь цього суспільства.

Завтра відбудеться традиційний Великодній турнір з белоту[33]. З приголомшливими призами! Я беру участь лише з тієї причини, що більше ніхто не захоче стати напарником Еферта. Я не бойкотуватиму проти його успіху.

Деякі пари грають так, немовби це питання життя та смерті. Еферт полюбляє штурхати лежачого й сипати сіль на рану, коментуючи кожну карту, яку перевертає, аж доки хтось не витримає й не скаже йому заткнутися. А я сиджу поруч і прикидаюся глухим та німим.

Мені доволі цікаво, чи наша Великодня вечеря буде смачною. Якщо чесно, святкові страви, зазвичай, доволі смакують. На жаль, у нас об’явився новий кухар: усе, що тепер подають на стіл, і пересмажене, і переварене — раніше це траплялося не настільки часто.

Решта гравців брали завидки. Учора ми з Ефертом виграли в белоті другий приз — набір із сільнички та перечниці. Еферт запропонував, щоби ми користувалися ними почергово, а відтак раз на тиждень, за кавою, показово обмінювалися ними, на очах усіх завидющих белотських фанатиків. Для мене це вже трохи перебір.

Навала Великодніх сюрпризів: трьом «Cantas», припаркованим біля входу, порізали шини. Чудова тема для розмов, а насправді — нечуваний акт вандалізму.

— Це замах на мобільність поважних голландців! — лементувала пані Квінт, знана любителька розігрувати дурнуваті мелодрами.

Приїхала поліція. Це вже друге їх викликали впродовж кількох тижнів. Ще одна пара суперкопів: вони просто стояли й витріщалися.

— Ага, порізані, зрозуміло.

Потім вони роззирнулися вулицею, наче сподівалися помітити когось, хто якраз втікав від поліції із ножем у руках.

Ні, поліціянти відмовилися складати протокол. Потерпілі за бажанням можуть поскаржитися онлайн. Ах, як прикро, що в потерпілих немає комп’ютера! Зрештою, Грітьє запропонувала їм скористатися своїм. Після такої вражаючої демонстрації своєї компетенції копи відступили. Уже йдучи, вони вручили кожному якусь пам’ятну листівку. Тож хай там як, а чогось вони таки досягли.

Зародився страх, що за початком діло стане на конвеєр. Власники «Canta» вимагали, аби їм дозволили паркувати свої транспортні засоби біля власних ліжок. Було й чимало спекуляцій на тему авторства сього терористичного акту. Врешті-решт усі зійшлися на тому, що тут, найімовірніше, без мусульман не обійшлося. Можливо, у нашому випадку розмах і значно скромніший, аніж, скажімо, із Вежами-близнюками, але попри це він аж