Читати книгу - "Без втрат не вийти, Вадим Володарський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-До того ж, зовсім вже поспішати непотрібно. Мене не буде пару днів. Потрібно поїхати у справах… Та й … їздити мені є на чому. Тож, не буду квапити…
Вони розпрощалися, й Вікентій з Нікою вийшли на вулицю, де залишили її електричний «Ауді». Станція техобслуговування була розташована у районі, де Ніка ще не бувала, Вікентій пояснив, що він називається Відрадний. А тепер він зауважив:
-Ти тільки-но бачила людину, яка любить те, чим займається.
-Еге ж, ще одну! – Вони розсміялися, й Вікентій продовжив:
-Справжній фанат гібридів. Він мене цим і заразив…
-А як ви познайомилися? Ще один клієнт?
-А як же? Під приводом діяльності «активістів», ділянку цю хотіли в нього…
У цей момент у його кишені подав голос айфон. Вікентій підніс апарат до вуха, перед тим перевіривши, хто телефонує, - номер був незнайомий.
-Вікентій Максимович? – почув він у слухавці. – Це детектив Національного антикорупційного бюро Радченко Дмитро Олексійович…
-Дуже приємно, але в мене немає зараз справ у провадженні вашого бюро, - здивовано відповів адвокат. Він стикався із цією новоствореною у ході реформ структурою, але останню справу, яку в них вів, місяці зо два, як передали до суду, отже, зараз приводів для спілкування із ними, здавалося, не повинно було бути. Та й із цим Радченко вони раніше не перетиналися.
-Я не з того приводу до вас звертаюся. – Здавалося, голос детектива звучав трохи зніяковіло. – Ви знаєте Стасюк Оксану Костянтинівну?
-Звичайно. Це моя колишня дружина. – Вікентій скосив очі на дружину нинішню, яка саме займала місце за кермом. – А що?
-Вона нами затримана. Ми зараз робимо … обшук вдома. Та вона сказала, що ви – єдиний, хто може потурбуватися про дитину.
Мабуть, події розвивалися стрімко, якщо йому повідомили лише зараз, коли йде обшук. Але, звичайно,, подумав Вікентій, в мене немає вибору. Та, розірвавши зв’язок, повернув голову до дружини. Втім, та вже по виразу його обличчя зрозуміла: щось сталося.
-Нам доведеться змінити плани… Здається, не лише на сьогодні. Вибач, я на таке не розраховував, але… - Й він пояснив, що відбувається. Та знову був вражений – її спокійним тоном:
-Звичайно, я розумію. Хіба ми можемо кинути … твою Тамару напризволяще? Врешті-решт, я знала, що в тебе є дитина… Куди їхати? Ти ж знаєш?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Без втрат не вийти, Вадим Володарський», після закриття браузера.
