Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Сад забутих плодів 📚 - Українською

Читати книгу - "Сад забутих плодів"

272
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сад забутих плодів" автора Тоніно Гуерра. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 69
Перейти на сторінку:
був дуже схвильований тим, що побачив на власні очі старі іграшки з Вятки, які супроводжували Ейзенштейна й підхльоскували його уяву. Я спитав, чи серед цих дорогоцінних дрібничок не трапиться чогось маловартісного — може, який камінець, — щоб узяти з собою на згадку. З посмішкою в очах вражений директор похитав головою на знак заперечення, і ми продовжили нашу розмову, попиваючи чай із чашок, якими користувався великий митець. Я сидів поруч із книжковою шафою й однієї миті взяв невелику річ, яка лежала на полиці перед книжками. Я зрозумів, що то рожевого кольору камінець. Я одразу показав його Клейману, і той здивовано покрутив його в руці. Він уперше помітив цю дрібничку. Камінця того не було навіть у довжелезному інвентарному списку предметів, що належали Ейзенштейну. Однак він був тепер цілком реальний.

— Може, вам його Сергій надіслав, — мовив Клейман, віддаючи мені рожевий камінець, щоб я зберіг його на згадку.

[…]

Тбілісі, сорок градусів під покрівлею на платформі. У тіні колони три дагестанські жінки в ряд у лискучому одязі. Знову перетинаємо гори й уночі прибуваємо до моря. У Краснодарі українські базарувальники у світлому вбранні, жінки в білих хустках; соняшники, качки на березі річки; сільські хати за парканами в оточенні фруктових дерев; а далі неозорі лани скошеної пшениці, поля ще зеленої кукурудзи, блакитні капустяні городи; селянки у світлих сорочках і вилинялих спідницях.

Засмаглі під сільським сонцем торговці пропонують тараню, тримаючи рибини за хвіст, і жовті дині; рожеві метелики; горбки зрушеної землі, висушеної спекою, і рейки на оголених шпалах; а вдалині курні заводські труби.

Миготять поїзди з людом, який вистромляє з вікон вагонів руки й голови, щоб їх охолодив зустрічний вітер. Утомлені тіла простяглися на відкинутих полицях-нарах, укупі з кавунами й порожніми пляшками.

Міняються хвилясті видноколи з вигорілою травою, що її смарагдовим світлом забарвлює небо. Світ поїздів, що видаються намальованими від руки на станціях під комуністичними гаслами, часом безвідрадність занехаяних фабрик, а понад те — їїї ґрунтові шляхи, якими прогулюються свині.

У вагонах лунає оперна музика впереміш із Челентано. У мареві світлішають яскраві кольори. Запах дьогтю, кіоски з пиріжками, яйцями, поштовими марками та пивом. Барвисті мандрівники на тротуарах і на сходах, що ведуть на криті тераси естакад через залізничні колії. Тисяча острівців трави по берегу Азовського моря. Чоловіки, що з причалу спостерігають за поїздами. Таганрог, де народився Чехов. Широченні тротуари з зеленими лавками розділяють колії, заплямовані іржею по краях рейок — мерехтливих, як леза довгих мечів. Вечоріє, і світло, скільки око сягає, ховається в голівки жовтих соняхів. Одеси дістаємося вже поночі. Тут спітнілий люд сидить просто неба в маленькому центральному парку перед оповитим імлою фонтаном або навколо півторастолітньої тополі, круг якої земля всіяна недопалками, що їх накидали закохані.

Пари літніх євреїв сидять у затінку великих кінських каштанів, що утримують темряву в повітрі перед готелем «Одеса», у кількох кроках від славетних сходів, що ведуть додолу, у гавань, де кораблі чекають на рейси в дальні краї. Сходи послужили Ейзенштейну для класичного кадру з дитячим візком у «Броненосці Потьомкіні». У «Гамбрінусі» п’яні як відвідувачі, так і кельнери, навіть нам здається, що нас хитає в замкненому просторі, сповненому блатними піснями.

Одеса була містом музики, і не випадає забувати, що Бенні Ґудмен почав дмухати в кларнет в Одесі, й Ґолдвін та Мейєр виїхали звідси в Америку, щоб заснувати там студію Metro-Goldwyn-Mayer.

Відтак прогулянка широкими тротуарами вздовж освітлених вітрин, у яких виставлені великі пальми в цементних горщиках або виводки соковитих рослин чи тварин із нейлоновим хутром. Ми переходимо вулицю Ластівок[18] із чудовим оперним театром у глибині — споруду обсіли численні голуби. Колишня Італійська, нині вулиця Пушкіна, затінена високими платанами, приводить нас до комфортного старовинного готелю «Красная» з дверима світлого дерева та заокругленими балконами. Багато хто стверджує, що Одеса виникла зусиллями неаполітанців, а інші вважають, що то були французи. Якщо перша гіпотеза справедлива, назва Одеси може походити від італійського adesso, «зараз»; а якщо справедлива друга гіпотеза, назва Одеси пішла від французького au dessous.

Коло того старезного дерева ми знову зустріли маленького доктора з Москви, що впродовж семи років розшукував якогось ченця, усамітненого в одному з численних скитів у горах Алтаю на кордоні з Китаєм, де селяни досі тримаються Старого обряду. Доктор хотів дізнатися в ченця, яка молитва лікує депресію й розчарування в житті. Зрештою, він таки спромігся знайти того ченця. Старий із білою бородою привітав його посмішкою, сказавши:

— Я знаю, що ти шукаєш мене впродовж тривалого часу. Того, про що ти хочеш дізнатися, я ще не можу тобі сказати. Повертайся за рік, коли будеш готовий». І ось, за рік по тому, молодий лікар вилетів із Москви до Іркутська літаком, а потім — вертольотом і, нарешті, кіньми, щоб знову зустрітися зі старим ченцем. Цілий рік він зміцнював свою віру й виховував себе духовно. На жаль, чернець помер, а на його могилі було написано: «Наближайся благодушно до всього, чому Бог дозволяє жити довго й міцно». Лікар інтерпретував це повідомлення по-своєму. Відтоді він радить своїм пацієнтам торкатися великих старих дерев, а також обіймати їх. Ось чому щовечора — доки він у відпустці в Одесі — доктор приходить притулитися до величезної тополі.

Прогулюючись, я бачив внутрішні дворики, де старі сидять у пересохлих фонтанах під білизною, розвішаною на мотузках між будинками. Також — ті квартали по околицях, свого часу населені славетними гангстерами Одеси. Тут усе валиться, однак, можливо, це те, що представляє стару Одесу Бабеля, музичну атмосферу Бенні Ґудмена й ту, де народилися великі «переконання» Ґолдвіна, а перш за все: «Усний контракт не цінніший за папір, на якому написаний».

Люди живуть у своєму заплутаному часі. Галасливі стосунки, повні огидних актів проституції, що видирається вгору доларами. Усюди життя стає жорстокішим і брутальнішим. Що може зупинити звірячу натуру, яка завжди чаїться у складках людської душі? Нова релігія чи пережована колективна мрія?

Я пішов пішки, щоб фотографувати вітрини, а натомість мене зачарували двері. Деревина вкрита струпами старих фарб і патиною часу. Поморщені двері, на зразок отих, сірих, неподалік театру, побитих сотнею років сонячного світла, укритих шарами лаку, потрісканими, наче земля в часи посухи.

[…]

У романі Булгакова «Біг» персонажі укладають парі на перегонах тарганів. Забава, як видається, була популярною в минулому сторіччі в Туреччині. Режисер Наумов, передбачаючи необхідність поставити зйомки цього епізоду, важливого в сюжеті роману, вирішив завчасно

1 ... 32 33 34 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сад забутих плодів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сад забутих плодів"