Читати книгу - "Коханки"

У Паули немає чоловіка, і вона зіщулюється, втискається в тінь піддашка. Вона немов зливається зі стіною, сходячи нанівець.

Інші вагітні жінки лежать удома на м’яких подушках, насолоджуючись вагою своїх тіл. Паула ж розчиняється в пітьмі.

В інших будинках майбутні бабусі беруть на себе всю важку домашню роботу, даючи дочкам насолодитися своїм становищем. Паулі насолоджуватися не випадає, тим більше — її становищем. Паула в минулому одержала заборонене задоволення, і тепер їй доводиться відмовитися від усіх задоволень.

Стоячи біля крамниці, жінки із цікавістю спостерігають, як молоді неодружені хлопці, у яких, що називається, роги чешуться, міряються один з одним силою. Коли комусь із них і справді збивають роги, жінки весело плескають у долоні. Паула ж тихенько виповзає з тіні й плететься додому. Буває, що і їй добряче дістається рогом.

Навіть старі, яким ні руки, ні ноги не підняти і не підвестися з теплої лавки біля печі, і ті сяють майже неземним сяйвом від радості, коли й Паулі рогом дістається.

Вони згадують про славні часи, коли в них самі роги чесалися.

Часи ці давно минули, і в цьому вся трагедія. Навколо лавок на головній вулиці й перед крамницею збираються компанії любителів почухати роги й кулаки. Іноді якась відчайдушна голова виставляє свої роги назустріч автомобілю рідкісної марки. Вся компанія захоплено кричить. Іноді разом зі збитими рогами на землі лежить чиясь закривавлена голова. А інколи поруч валяється й закривавлене тіло. Тут-таки лісництву доведеться шукати інші робочі руки. От скільки сили й буйних соків в одній купі, і кров у кожного сильніше б’ється в жилах. Ура!

Паула намагається непомітно вислизнути.

І знову опиняється в центрі подій, там, де так голосно й весело. Паула — головна героїня.

Хоча Паула намагається крізь землю провалитись, її і там дістають. І молоді хлопці, у яких чешуться роги й кулаки, йдуть за Паулою веселою юрбою, галасуючи й штовхаючись, так що й Паулі зайвий раз дістається, бо ж ніхто за неї не заступиться.

Їм же не доведеться розплачуватися за дитину, а зате розвага для них — перший сорт.

Усередині юрби можна помітити й Еріха, що для Паули особливо боляче. Еріх завжди йде туди, куди всі, адже коли всі так думають і роблять, значить, думають і роблять вони правильно, думає собі Еріх. Однією рукою, що звикла до грубішої роботи, він гарячково стискає правило мопеда. Мопед — його кращий друг і в горі, і в радості. Інша рука гарячково стискає гальбу з пивом, яка швидко допомагає забути й лихо, і радість. І ці звички Паулі не змінити.

Вона тягнеться до Еріха. Знайти його завжди можна тільки всередині юрби. Всі молоді й гострі роги відразу розвертаються в бік Паули. Паула вимагає від Еріха, щоб він щось вирішив щодо неї.

Астматика немає поблизу, він там, на горі, і матір теж там, де їй випадає бути, а саме поруч із астматиком, там, на горі, під наглядом астматика, вона точно зараз готовить йому ножну ванну, занурює в гарячу воду його ступні з набряклими венами. Еріху ж зненацька треба прийняти рішення, що зачіпає Паулу. Еріх дивиться у свою гальбу з пивом, пиво дивиться на Еріха з кухля, на стінці гальби — картинка: череп і кістки, немов нагадування, що спиртне за певних умов може стати й смертельною отрутою, якщо тебе до цього не вб’ють робота й життєві умови. І коли Еріх дивиться у свою гальбу із пивом, у нього раптом виникає таке почуття, немов він справді може взяти та й прийняти рішення.

Врешті-решт Еріх приймає рішення, але не своє — його вже прийняв за нього астматик.

Його рішення говорить: НІ!

Еріху по-своєму навіть шкода Паулу. Він зовсім не пам’ятає про той вчинок, що зробив, аби вивести дівчину на слизьке.

Він не знає, чи було йому здорово або погано.

Для Еріха тільки одне здорово — його мопеди, на яких він носиться, поки черговий не розвалиться на частини.

Адже приємність Паула зробила лише його прутневі. До його голови це задоволення не стосувалося. Зате у швидкій їзді, що вдаряє в голову, втіху дістає все тіло.

Коли мчиш на повній швидкості, здається, все погане з тебе злітає, в першу чергу робота, найгірше з того, що може з тобою трапитися. Проте від роботи нікуди не дінешся. Паула теж належить до поганого, але зате на ній не треба женитися.

Паула належить до всього худого, що Еріх струшує із себе, коли на повній швидкості несеться путівцем.

Нарешті всі відстають від Паули, і вона бреде додому. Іде особливою, обережною ходою вагітної жінки, відчуваючи вагу в животі, звернувши погляд усередину себе, з посмішкою майбутньої матері на губах.

Така наша Паула.

Посмішка Паули нагадує вищир черепа, але ж їй усього п’ятнадцять років. Ласкаво просимо додому, Пауло. Тебе там знову чекає виснажлива робота.

Мати сподівається, що її онучок, ще не сформований і не життєздатний, випаде з Паули, коли вона повзатиме по підлозі на колінах з ганчіркою в руках, виноситиме важенні цебра, повні гарячої мильної води, словом, якщо вона як слід напружуватиметься. Але з Паули нічого не витікає (крім поту), і мати говорить, що, напевно, у Паули там унизу замок повішений і на ключ закритий.

Паула відмахується від думки, що майбутню дитину можна годувати й одягати, вивчившись на швачку. Нема чого й думати про це. Є Еріх, батько й годувальник. Паула засвоїла це від матері. І від батька теж. Він хоча й бив усіх смертним боєм, але й годував усіх регулярно. Батько Паули завжди виконував свій сімейний обов’язок, то хай і Еріх виконує.

Буває, що думки Паули летять далеко, і тоді вона думає про природні стихії. Паула знає, що стихія сильніша за людину. Безглуздо боротися із природою, як безглуздо боротися із законами природи. Паулу цього ще в школі вчили. Як закон природи в цьому випадку виступає Еріх, який слова «закон» зроду-віку не чув.

Паула бачить, яка вона крихітна супроти закону природи. Вона немов піщина у величезній пустелі.

Хіба може людина протистояти стихійним силам природи? Ніколи. Паула почула цю фразу по телевізору, у фільмі про культуру, і частенько тепер ці слова повторює.

Подальша доля Бріґітти

Власне кажучи, подальша доля Бріґітти на