Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

Кембридж. Десять днів тому... Вночі...

Невеликі лоджії розташовувалися досить близько одна до одної. Будівля жіночого гуртожитку була не такою старою, тож пожежні сходи були, як і належить, поруч із вікнами в кімнати.

Редді пощастило.

Він досить вправно встиг зістрибнути вниз, причаївшись у темряві. Хлопець чув голоси королівської охорони і розумів, що довго на одному місці залишатися не можна. Йому потрібно було перебратися в сусідню кімнату, до того ж якнайшвидше.

"Можливо, вони можуть заблокувати центральний і запасний вихід, але чому тоді діють так повільно?.."

Тільки завдяки своїм тренуванням, він зміг буквально звалитися в потрібне місце, кривлячись від неприємного звуку намоклих кросівок. Одяг прилип до тіла і дуже швидко охолоджував його. Редді обережно постукав у вікно, яке за кілька секунд розкрилося.

— Врахуй, Фейт, я не підписувалася в добровольці, — уперши руки в боки з незадоволеним виглядом промовила другокурсниця Мелані Волс.

Завсідниця клубу шанувальників Кіри та її віддана подруга, точніше, брюнетка лише використовувала цю дуреху у своїх цілях. У Мелані була одна особливість, що йшла врівень з її навіженим, примхливим характером і абсолютною тупізною перед будь-якою хімічною формулою, а саме - намагання не залишатися в боргу.

І якраз Редді не так давно виручив цю кучерявку, написавши їй курсову.

—  Ми вже в розрахунку Мел, — із задоволеною посмішкою відповів він.

Або вона була зовсім неуважна, або реально дурна, якщо не помітила його збудженого стану. Навіть після ризикованої втечі, член продовжував залишатися в напівтвердому стані, віддаючи в мошонку тупим ниючим болем.

У дівчини була сусідка, яка, судячи з усього, перебрала з алкоголем і тепер хропіла на весь поверх.

— Одягай і підемо на сходи, — Волс кинула йому довгий, махровий халат огидно незграбного забарвлення. На щастя він був із капюшоном.

— Ти серйозно думаєш, що в цьому мене не розкриють? — піднявши одну брову, запитав Фейт.

—  Інших варіантів немає, любий, —  вона взяла пачку сигарет і відчинила двері кімнати.

—  Швидше, вони все одно всі на третьому поверсі, не інакше наша принцеса зомліла від такої краси на твоїй голові.

Редді залишив цю репліку без відповіді і пішов за Мелані.

—  Захопи з собою мобільник, мені потрібно зателефонувати декому.

Слава дуже вчасно допоміг відволікти службу безпеки, поки втікач прямував у бік своїх апартаментів. Необхідно було залягти на дно на кілька днів і привести себе до ладу...

***

—  Виходить, ви уклали мир? І він визнав, що був багато в чому не правий щодо тебе? Лагідно звертався і ще посміхався? Ви цілувалися, у вас мало не стався секс, але ти вчасно прийшла до тями від дурману пристрасті? Я все правильно зрозуміла з твоєї розповіді?

—  Так, все саме так. Хлоя, ти розумієш, я сама хотіла, щоб було далі, але я згадала, що і як саме в цій лабораторії він робив із Кірою, і... — вимовивши це, Вікта одразу ж прикрила червоне обличчя долоньками.

—  Твою матір, Вік, ну ти даєш! — блондинка одразу ж поспішила продовжити, щоб ненароком своїм висловлюванням не образити подругу. — Ні, ти не подумай, я рада, що в тебе налагоджуються стосунки з Фейтом. Я боюся, що ти закохаєшся в нього, якщо вже не почала закохуватися. Ти ще недосвідчена і недосвідчена, і дуже романтична у мене. Так, що гріха таїти, красивий він, засранець. Я б сама з ним не проти... — але бачачи збентеження принцеси, пом'якшилася, —... ну ти зрозуміла. А так ти ще не пізнала, що таке любов до чоловіка. І не відчуваєш різниці між коханням, захопленням і пристрастю. Ти запросто можеш наламати дров, зіпсувати життя і собі, і йому. Тим паче, ти принцеса, а він дорослий чоловік, якому двадцять чотири роки. Навряд чи б батьки схвалили стосунки з ним. Ти сама казала, що тебе в п'ятницю ввечері представлять кандидати в наречені.

—  Чорт, ти, як завжди, в усьому права. Що ж мені тоді робити? Та я не впевнена, що після цього зможу спокійно з ним працювати, не думаючи про те, як він цілується.

— Думаю, логічно буде, якщо ти до нього сама прийдеш або призначиш зустріч і поясниш йому все. І зроби це завтра, не відкладай. Він не дурний начебто чоловік, тому має все зрозуміти...  

— Так і зроблю. Дякую за твої мудрі поради. Мені б було соромно питати в мами про таке, не те, що розповідати.

— Ти чого, руденький, для того й потрібні подруги.

— Дякую. Ти поїдеш зі мною п'ятницю ввечері до палацу на прийом. І не будеш проти погостювати трохи в мене?

— Ти впевнена, що мені можна буде там бути присутньою? Ні, погостювати було б чудово, звісно, наживо побачити, як живуть королівські особи, — скептично запитала Хлої подругу.

Вікта поморщилася від цього виразу, який миттєво повертав її знову в лабораторію, де дівчину так наполегливо цілував Фейт.