Читати книгу - "Українське письменство"

давалася поетові; велика річ, сливе на 16 тисяч рядків віршових, була викінчена в брульйоні протягом одного року. Першу пісню було перекладено за чотири дні, 15—19 грудня 1862 р.; весь перший том (пісні І—XII вкл.) дійшов краю 10 лютого 1863. Другий том (пісні XIII—XXIV), розпочатий у липні 1863 р., завершений був 15 жовтня того ж року. Коло року пішло потім на поправки та остаточне оброблення тексту.

Друком «Ільйонянка» розпочалася за кордоном, у «Правді» за 1872 р., з ініціативи М. Драгоманова. «Довідався, — читаємо ми в його «Австро-руських споминах», — що в Ялті є лікар Руданський (каюсь, невідомий мені тоді, хоть він, мабуть, чи не єдиний справді талановитий з молодших поетів, котрі появляються в «Основі») і що він переклада, і дуже б то добре, на українську мову «Іліаду», та тільки не зна, що йому робити з тим перекладом. Я зараз же написав Руданському лист і дістав од нього першу пісню «Іліади», котра мені дуже подобалась живою мовою і простотою викладу, та не сподобалась задля вільності. Руданський, щоб більше «обукраїнити» Гомера… вибрав замість гекзаметра осібний пісенний короткий склад, а позаяк у нього не можна було вбгати знаменитих епітетів гомерівських (замічу, котрі на чудо може передавати українська етимологія), — то він їх повикидав». Драгоманов відповів Руданському докладним листом, де висловив свою думку про «обскубку» Гомера, яку провадить він, намагаючись втиснути гекзаметри первотвору в короткі пісенні рядки; до листа Драгоманов додав свою власну пробу гекзаметричного перекладу одного уступу поеми і одержав від Руданського на те другий, перероблений переклад 1-ї пісні, що задовольнив його більше і здався ближчим до ориґіналу. Уривок драгомановського перекладу, а також передмову Руданського до свого перекладу, з невеликими скороченнями друковану в «Правді», читач може знайти в книзі А. Ю. Кримського і М. Левченка — «Знадоби для життєпису Степана Руданського» (Київ, 1926, стор. 36—40).

Розмір, яким Руданський перевіршував гомерівську епопею — народний, дванадцятискладовий, — той, що з нього виходив і Шевченко в таких от, приміром, уступах:

Давно те минуло, як мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв.

Тільки Шевченко запровадив чоловічі рими і наслідком того скоротив деякі рядки до 11 складів; Руданський же лишився в цьому розумінні на ґрунті народного вірша.

У своїй передмові до перекладу наш поет боронить цей розмір, як легкий і придатний для віддання давньогрецького епосу. «Розмір цей, — пише він, — як він не простий, а його наслухаться можна і в приказках ігрових, і в приспівках колискових, і в піснях звичайних, веселих і сумних, і такий розмір якраз і годиться для переводу Омирової мови». І далі Руданський наводить приклади цього вірша з римою крайрядковою:

Ти ж думаєш, дурню, що я тебе люблю, А я тебе, дурню, словами голублю, —

і римою внутрішньою:

Ой у полі сóсна та тонка вирóсла, Вітрець повіває, сосонку хитає.

Перекладаючи цим розміром велику, на XXIV рапсодії епічну поему, Руданський зрікся римування, а через те і його вірш робить враження чогось досить-таки одмінного від тих зразків, на які він посилається. От, наприклад, початок другої пісні в його перекладі:

Спали і боги всі, ║ і збруйнії люди; Один Дій не відав ║ милого спокою, А все думу думав: ║ як Ахілла вважить Та погубить многих ║ край суден ахейських. І одна лиш дума ║ луччою здалася, Щоб на Атрієнка ║ лихий сон наслати,