Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Андрій швидко штовхнув із себе напарника і прицілився у насмішника. Той стояв на краю даху, не намагаючись більше атакувати супротивників.

— Здавайся! — наказав Стеценко. — Тікати звідси немає куди!

Вбивця подивився за край, наче оцінював шанси вціліти.

Соболь та Стеценко лежали на підлозі, вважаючи, що зуміли спіймати небезпечного психопата. Андрій тримав його на прицілі, готовий вистрелити.

— Піднімай руки і здавайся! — наказав він.

Вбивця підняв руки, не припиняючи дивитися на край. Він злегка хитнув корпусом і помахав правою, наче прощався з детективами, а тоді ступив крок назустріч смерті. Стеценко з Соболем навіть зреагувати не встигли. За мить тіло насмішника звалилося з даху та полетіло вниз, підкорюючись гравітації.

Стеценко зірвався і подерся рачки до краю. Соболь хотів підтримати його, але не зміг навіть піднятися. Удари виявилися дуже сильними.

— Чорт! — крикнув Стеценко, поглянувши донизу.

— Що таке? — запитав Соболь.

— Він зник…