Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

Я сплю неспокійно. Постійно здається, що хтось не бажає дати мені нарешті поринути у свій сон повністю. Я чую голоси. Вони то чуються голосно та чітко, то набагато тихіше, практично пошепки. Але напруга в цих голосах відчувається постійно, що вони звучать голосно, що тихо. Від цього мені якось неспокійно і як би я не хотіла розплющити очі й нарешті зрозуміти, що насправді відбувається, можливо якось угамувати всю цю напругу між людьми, але в мене просто немає сил. Немає сил розплющити очі. Я, напевно, ще ніколи не була такою втомленою, що я навіть не можу виконати те, що хочу. Організм просто не підкоряється.

Перший дзвіночок того, що щось не так, з'являється, коли моє тіло відривають від такої зручної лавки й мені здається, що кілька секунд я плаваю в повітрі. Я знову намагаюся змусити себе розплющити очі, але ніяк не можу. Повіки здаються такими важкими, що я просто не можу впоратися з таким важким завданням.

- Якого біса ти взагалі сюди приперся? - Мені здається, що це голос Патріка і хлопець чимось дуже обурений.

- Тебе забув спитати! - Цей голос належить Янгу, і я відразу напружуюся, наскільки взагалі можу в цій ситуації. Але щойно мене притискають до чогось твердого і гарячого, як тіло тут же розслабляється. У ніздрі вдаряє такий знайомий аромат і тіло начебто перетворюється на щось невагоме. Мені відразу стає тепло і затишно.

- А може ви після дзьобами поміряєтеся?! - Це вже Міранда починає обурюватися. - Якого біса ви взагалі тут робили в такий час? Якщо ти не забув, то Аліса перебуває у групі підтримки й сьогодні не з'явилася на тренування! Не знаю чия це з вас заслуга, але якщо вона не вивчить танець і не скакатиме як заведена разом з усіма дівчатами, то я не зможу ніяк вплинути на те, що її випруть з групи підтримки!

- А якщо вона впаде без свідомості посеред танцю буде краще?

У мене вже погано виходить розуміти, кому який голос належить. Я більше зосереджена на тому, щоб влаштуватися зручніше. У мене нарешті з'являється хоч трохи сил, і я закидаю руку на шию того, хто несе мене. Але після мені стає дуже холодно, тому що ми, здається, вийшли на вулицю, а я одягнена занадто легко. Тіло починає тремтіти, і я дужче притискаюся до гарячого тіла.

- Далі ми самі, - раптом лунає над моїм вухом гучний голос Міранди, - Алісо, підйом! Час прокидатися!

А я хочу, щоб усі нарешті замовкли й дали мені спокій. Мені так зручно там, де я зараз перебуваю, що я лише сильніше заплющую очі й ніяк не бажаю їх розплющувати. Нехай думають про мене все, що хочуть, але я заслужила на відпочинок. Я не безсмертний поні, мені треба хоч трохи набратися сил. Тим більше навіть якщо я зараз розплющу очі, далеко не факт, що я зможу йти на своїх двох. Тіло зараз таке ватяне, що мені здається варто тільки спробувати встати на ноги, як я відразу впаду на підлогу.

– Самі? - Цей тон голосу я ніколи не переплутаю ні з яким іншим. Янг завжди так говорив, коли хотів познущатися зі співрозмовника. Ось і зараз він висміює слова Міранди.

- Так, Янг, самі! - А дівчина молодець, не здається і намагається стояти на своєму, ось тільки я сьогодні не в змозі грати за її команду.

- Хочеш сама понести її на руках? Я з задоволенням подивлюся на цю картину.

- Я можу допомогти, - мені здавалося, що Патріка тут уже немає, але судячи з того, що він подав голос, хлопець все ще тут.

- Дивись, щоб тобі нікому допомогти не довелося, - гарчить Янг, і я відчуваю, як ми знову починаємо рухатися.

- Роб! - Міранда, здається, біжить за нами, і судячи з її голосу вона дуже незадоволена тим, що відбувається, - припини, чуєш? Ти чудово знаєш, що Аліса буде не в захваті дізнавшись, що ти собі дозволяєш!

- Якщо ти думаєш, що я дозволю Патріку зайти в її кімнату, то ти дуже помиляєшся, - раптом видає хлопець і я, вже забувши про всякий сон, тут же налаштовую вуха і починаю дуже уважно заглиблюватися в сказані ним слова.

- А що таке? Невже сам Янг ревнує? - Міранда тут же знижує звук голосу, але я чудово чую в ньому сарказм.

– Я не люблю, коли претендують на мою власність.