Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

        - Папа, Олесю, слухайся маму Ларису. - Вона хіхікнула і побігла всередину.

        - Це був прекрасний день, дякую тобі. - Я розвернулась до Данила, який спостерігав за мною поглядом орла.

        - Тобі дякую, радий, що ти тоді взяла мене сюди і я познайомився з цією світлою дівчинкою. - Він обійняв мене за талію і ми пішли в машину.

        Ми сіли в авто і Данило відвіз мене додому. Я хотіла запросити його на каву, а потім вирішила, що вже і так вкрала в нього цілий день. Ми попрощалися і він виїхав з двору. Я вже зібралася заходити в будинок, коли почула сигнал автомобіля, подумала, що Данило щось забув. Коли я повернулася, то зрозуміла, що переді мною те саме авто, яке переслідувало мене цілий день.

        Перша думка була: тікай. Але мої ноги, ніби приросли до землі, коли я побачила, хто вийшов з машини.