Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

— Ем-м… можливо, капітане. На жаль, процес модернізації досить складний для наших штатних інженерів. Спрінґфілд — вузький спеціаліст, і він викладається на повну. Гадаю, прискоритися можливо, але тоді виросте ризик помилок через перевтому. Якщо дозволите навести аналогію, то я порівняв би ситуацію з тим, як ніби високопрофесійний хірург здійснює операцію. Додаткова пара рук просто заважатиме, і ви не можете щодень підганяти хірурга і при цьому очікувати від нього прийнятної роботи. Гадаю, ми можемо виграти день-два при попередній оцінці тривалості в чотири-п’ять днів. Але не більше.

— Зрозуміло, — повторив капітан Мирський і багатозначно поглянув на Муромця. — Але ми на ходу, ми можемо дати бій, і нова система чорних скриньок уже підключена. — Він кивнув. — Гельсінґусе, планування бойових операцій?

— Весь минулий тиждень, капітане, ми щодня проводили навчання, виходячи з базових характеристик флоту нападника, з використанням стандартних схем, виданих Адміралтейством. Це ще недостатньо, але, гадаю, хлопці вже отримали загальне уявлення. Якщо не буде великих сюрпризів щодо оцінки тактичної доктрини неприятеля, то ми готові зустрітися з ним, ким би він не виявився.

— Добре. — Мирський замислився на хвилину. — Мушу вам сказати, що сьогодні в обід я зустрічаюся з комодором Бауером і маю телеконференцію з капітанами інших кораблів. Ви повинні розуміти, що відсьогодні корабель перебуває у повній бойовій готовності. В найближчому майбутньому на нас уже можуть чекати бойові операції. Тому щодня я чекаю рапорти про хід комендорської підготовки і стан ходових систем.

Те саме стосується і решти. Мені потрібні щоденні звіти про готовність. Ми чимало змарнували часу на те, щоб перетравити всіх призовників цього місяця, і тепер ми якомога швидше повинні довести нашу потужність до дев’яноста п’яти відсотків. Уже завтра ми одержимо пальне й боєприпаси із транспорту «Аврора», і гадаю, як тільки зореліт буде готовий для виконання першого стрибка, весь особовий склад має зайняти місця згідно з бойовим розписом. Отже, маємо близько півтори доби на підготовку. Чи є до мене питання, панове?

Гельсінґус підняв руку.

— Так?

— Капітане, загороджувачі? Де нам чекати на міни?

— Правильно мислите, — кивнув Мирський. — Перший стрибок буде на коротку дистанцію, до Рудника Вольфа-П’ять. Знаю, це осторонь від нашого курсу на Світ Рохарда, але якщо наш курс буде прямий, то гадаю, неприятель також одержить змогу прокласти прямий контркурс. Нам не відомо, наскільки повні їхні відомості про нас. Сподіваюся, що після обідньої зустрічі знатиму більше. — Він підвівся. — У разі несподіваного нападу на нас ми будемо готові. З нами Бог; маємо достатньо ознак, що Фестиваль не більше ніж язичницька дегенератія, тому переможемо — з добром у серці та завзятими комендорами на своїх постах. Іще питання?

Мирський оглянув кабінет. Ніхто руки не тягнув.

— Гаразд. Я вже йтиму. В мене закрита нарада з комодором. Усім вільно!

Капітан вийшов у повній тиші. Та варто було дверям зачинитися за ним, зчинилася справжня буря.

Мартін був у кепському гуморі. Кілька годин тому цю новину йому повідомив Крупкін.

— Пробачте, але інакше не вийде, — заявив він. — Подвійні зміни. Ми в бойовій готовності. І в першу чергу це стосується вас: не підете спати, поки не закінчите. Наказ командира, а з ним зараз не посперечаєшся. Щойно модернізацію буде завершено, зможете відсипатися скільки влізе, але в бій ми повинні піти з готовою ходовою.

— Та в нас іще є мінімум шістнадцять годин до будь-чого, — відповів йому Мартін, намагаючись не втрачати самовладання. — Монтаж я закінчу до кінця цієї зміни, все в робочому стані, але систему не можна здавати в експлуатацію, поки ви не здійсните її повноцінний тестовий прогін. Регресивне тестування повністю автоматизоване і займе двадцять тисяч секунд. Потім — маневрове тестування, на яке за нормальних обставин (якби це був повністю новий, але модернізовуваний нами корпус) іде до тижня. Ну, і нарешті останнім іде випробування на відповідність заданим характеристикам, що складає три місяці для цілковито нової та невипробуваної системи, тобто такої, яку замовило ваше Адміралтейство. Гадаєте, у вас є хоч якісь шанси, що всі ці часові рамки буде спокійно витримано?

— Промотуємо, — огризнувся Крупкін. — Будемо якось розрулювати вже завтра. Ви могли би сьогодні перейти до стадії структурного тестування?

— Бляха… — Мартін напнув монтажницькі 3D-окуляри та рукавиці. — Спитайте в мене пізніше, ага? Я зайнятий. Одержите ви свої грьобані модулі, ма’ть їх так. Тільки покажіть, де тут спати.

І він знову занурився у віртуальне середовище, ігноруючи командира, який сприйняв таке нахабство з його сторони на диво спокійно.

Можливо, це було й на краще. Мартін ретельно пильнував, щоб не дати волю своєму гніву, але під маскою шорсткості, яку він носив, насправді почувався стурбованим. Справа, яку йому доручила Рейчел, не могла не бентежити; він неабияк нервував не тільки через мінливість обставин. Їхня зустріч фактично заскочила його зненацька, коли він був вразливий, і тепер таїла в собі цілий оберемок можливих наслідків, від непередбачуваних до катастрофічних.

Решту дня він працював як ошпарений, перевіряючи самопоширюваний масив конекторів, які підключали електричний ланцюг управління двигуном в існуючі нейромережі. Мартін усунув кілька потенційних проблем у робочих характеристиках сенсорів контролю за зворотним управлінням, налаштував основні компенсатори на максимальну чутливість і додав кілька патчів на внутрішні контури управління апаратною частиною, що здійснювали контроль за станом чорної діри та «куйовдили» її за потреби; однак не став чіпати деякі пастки