Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Мг… - тільки й змогла видихнути я.

— Настільки подобається? - він посміхнувся хитро, торкаючись губами моєї шиї, залишаючи теплі сліди поцілунків.

— Я не думаю, що ця… штука… має наближатися до когось... - моя мова стала безглуздою, я сама це розуміла, але мозок вже не піддавався контролю.

— Штука? - він засміявся, і я мимоволі почервоніла від сорому. — Ти про мій член?

— Це не смішно… ти можеш мене зламати, - пробурмотіла я, намагаючись не дивитися йому в очі.

— Ей… - його рука ніжно провела по моєму обличчю, втішаючи. — Я б не увійшов у тебе без підготовки, мила, - він поцілував мене, і його губи заспокоювали моє хвилювання.

— Мені шкода.. я така.. - я відчувала себе такою незграбною, він постійно намагався зробити мені приємно, а я видавала такі нісенітниці.

— Ти прекрасна, Янголе. Якщо не готова, скажи, я ніколи не тиснутиму на тебе, - він подивився мені в очі, і я побачила в них лише ніжність та турботу.

Його губи м'яко торкнулися моїх грудей, і я відкинула голову назад, віддаючись насолоді від кожного дотику. Я вірила, що Лео не завдасть мені шкоди, але всеодно було трохи страшно. Його рука знову опинилась між моїх ніг. Я досі була мокра, і коли він знову ввів у мене два пальці, це не було так тісно, як раніше, лише легке відчуття розтягнення. Знайомі хвилі задоволення знову стали наростати.

— Мені зупинитися? - запитав він, коли я відчула його головку біля свого входу, готового до наступного кроку.

Я затримала подих на мить, дивлячись на нього, і просто тихо прошепотіла:

— Ні... не зупиняйся.