Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Весняні ігри в осінніх садах 📚 - Українською

Читати книгу - "Весняні ігри в осінніх садах"

583
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Весняні ігри в осінніх садах" автора Юрій Павлович Винничук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 78
Перейти на сторінку:
А це не мої вірші. Я взагалі віршів не пишу.

Я занімів, не знаючи, обурюватися мені чи сміятися.

— Тоді... тоді чиї це вірші?

— Та так... з якогось журналу переписала.

Тут вона сама засміялась і весело зиркнула на мене.

— Навіщо? — спитав я.

— Щоб познайомитись. Хіба не ясно?

— Ти могла й так познайомитись!

— Так не цікаво. Якби я вам написала листа без віршів, ви б не відповіли.

— Чому? Я обов’язково відповідаю на всі листи, — сказав я першу неправду.

Мар’яна знову зиркнула на мене зі сміхом, і я подумав, що вона, мабуть, не така вже й простенька. Я не знав, про що далі говорити, мені кортіло запитати, навіщо вона хотіла зі мною познайомитись, але стримував себе, боячись почути щось на зразок: «А так — просто. Подивитись, який ви в житті. Ну, чао!» Дивно, чому я відчув тоді цей острах, так, мовби чекав від знайомства з нею чогось особливого і боявся сполохати, хоча по правді нащо вона мені здалася? Шпана пузата. Подумаєш — ноги.

— Ну, не гнівайтесь, — легенько штурхнула мене і взяла під руку. — Мені хотілося поговорити з вами. Після того, як я прочитала ваші твори.

Не ти перша, кому хочеться зі мною поговорити, подумав я. І вже знаю навіть про що: про пані Аліну, про те, що було насправді, а що ні, про те, чи збираюсь писати третю частину «Дів ночі» і т. д.

— Ну, і про що б ти хотіла поговорити? — спитав я нудьгуючим тоном.

— А так — ні про що. Просто розмовляти.

— То ти не збираєшся розпитувати мене про історію написання «Дів ночі»?

— А навіщо? Правди ви не скажете.

Вона мала рацію. І подобалась мені дедалі більше.

— І тебе не цікавить, чи буду я писати продовження?

— Ні. Мене взагалі нічого не цікавить. Мені хотілося подивитися на вас зблизька...

Ось воно! — і я затамував подих.

— Я відчула, що ви якраз та людина, котра зможе мені допомогти.

Це краще, ніж я передбачав, але гірше, ніж мені б хотілося.

— А в чому я тобі маю допомогти?

— Не все відразу. Вам не здається, що ви занадто форсуєте події? У вас навіть не вистачило терпцю спокійно листуватися зі мною. Вам забаглося мене побачити. Вже! Негайно!

Я почував себе школярем, якого прилапали на бешкеті.

— Ви зруйнували романтичність наших стосунків. Таємничість, загадковість — усе це розвіялось.

— Мені здається, тобі слід би було писати листи не до мене, а до Стендаля. Шкода, що він не дожив до цієї щасливої години.

— Але Стендаля нема. Нема Бальзака. Нема Цвейга. Нема Ремарка... Але ж я мусила комусь писати. Я вибрала вас.

Чи повинен я їй сказати, що вибір невдалий?

— Що було б, якби я не поквапився і листування наше продовжилось?

— Все відбувалося б набагато природніше. Ми б значно більше знали одне про одного. Перша наша зустріч могла б відбутися взагалі без слів. Уявляєте, як це чарівно? Ми пішли б до парку, довкола осінь, листя сиплеться нам під ноги, і ми чуємо тільки його шелестіння.

— Ага, то ти планувала все затягнути до осені.

— Я нічого не планувала, це я образно висловилася. Я, чесно кажучи, настільки образилася на вашого останнього листа, що вирішила вас викреслити з... — Тут вона зробила паузу й виправилась: — Я вирішила про вас забути. Зрештою, вам про це відомо.

— Що саме?

— Хіба ви не прочитали мого вчорашнього листа?

— То ти й справді заходила вчора до редакції? А я гадав, що мене розігрують. Адже ж ти ніколи раніше цього не робила. Чому ти не скористалася поштою?

— Отже, ви не читали мого листа.

— Не прочитав, не встиг.

— Я навмисне зайшла до редакції увечері, коли журналістів уже нема, але ще є всі найбільші пліткарі: секретарка, коректори, реклама. Я хотіла, щоб мене побачили і розповіли вам. І щоб ви потім кусали з розпачу лікті. Бо я написала, що не погоджуюся на ваш ультиматум. То був прощальний лист.

— Он як. І даремно. Я вважаю, ми з тобою достатньо довго листувалися, щоб зрозуміти, що нам буде цікаво разом.

— Отже, це ви будували плани, а не я.

— Нічого подібного.

— Але ж так. Ви потрактували моє бажання листуватися з вами як намір зблизитися. Невже вам не спадало на думку, що листування уже саме собою є цінним. Однак у вас прокинувся власник. Вам стало замало листів і заманулося здобути їхнього автора. Але ж уявім собі таку картину: з’являюсь не я, а панночка, скажімо, не вашого смаку. Тобто якесь миршаве нецікаве сотворіння. І що тоді? Ви так прагнули побачити те, що вимріяли, заволодіти ним, а коли воно з’явилося — ви в ударі! Дорого б я дала, щоб мати змогу поспостерігати за вашою поведінкою у такий момент. Я навіть намагалася вмовити свою подругу піти сьогодні до вас і видати себе за мене. А самій стежити збоку. Я думаю, то був би чудовий атракціон. Авжеж, ви, напевно, задля порядності повели б панну на каву, посиділи б із нею годинку, поспілкувалися, дали б кілька безцінних порад про те, як треба писати вірші, а потім: чао, бамбіно, соррі. Хіба не так?

Я проковтнув її слова, як гірку пігулку, не запиваючи. Все, що вона спрогнозувала до йоти збігалося з тим, що могло б відбутися насправді.

— На жаль, подруга від такої ролі відмовилася. А шкода.

— І ти передумала зі мною прощатись.

— Передумала. І знаєте чому? Я згадала одну істину, яку

1 ... 33 34 35 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Весняні ігри в осінніх садах», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Весняні ігри в осінніх садах"