Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

192] В себе затримав його, і дочку свою дав за дружину,

193] І наділив половиною почестей володаревих.

194] А лікіяни з землі відвели йому кращу від інших,

195] Із плодоносною нивою й садом чудовим дільницю.

196] Троє дітей народилось в розумного Беллерофонта:

197] Старші - Ісандр, Гіпполох та дочка іще Лаодамія.

198] З Лаодамією Зевс велемудрий в коханні з'єднався,

199] І богорівний у неї родивсь Сарпедон міднозбройний.

200] Беллерофонт, проте, став для безсмертних богів ненависним

201] І по рівнині алейській блукав у гіркій самотині,

202] Серце своє гризучи і стежок уникаючи людських.

203] В війнах неситий Арей умертвив його сина Ісандра

204] В розпалі бою, коли той з солімами славними бився.

205] Гнівна убила дочку Артеміда з повіддям злотавим.

206] Від Гіпполоха ж народжений я, - його я зву батьком.

207] Він мене в Трою послав і притому наказував пильно

208] Бути найкращим із воїв, усім перевищувать інших,

209] Не осоромити роду батьків, хоробрістю перших

210] Серед усіх, що в Ефірі живуть та в Лікії просторій.

211] От моя кров і мій рід, що походженням з нього я гордий».

212] Так він сказав, це почувши, зрадів Діомед гучномовний.

213] Мідного списа тут же у землю встромив многоплідну

214] І вожаєві народів слово промовив привітне:

215] «Отже, з батьків іще давнім мені'ти доводишся гостем!

216] Дід мій, божистий Ойней, бездоганного Беллерофонта

217] Двадцять затримував днів у господі, частуючи гойно.

218] Щедрих дарів один одному безліч вони надавали.

219] Дід мій Ойней - блискучий дав пояс йому пурпуровий,

220] Беллерофонт дарував із золота келих дводонний,

221] В домі своєму його я лишив, вирушавши на Трою.

222] Не пам'ятаю Тідея, мій батько малям мене кинув

223] Тої пори, як під Фінами гинуло військо ахеїв.

224] Тим-то, як друга, тебе я прийматиму в Аргосі щиро,

225] Ти ж у Лікії - мене, якщо гостем колись завітаю.

226] Тут же, в юрмі, списів один одного ми уникаймо,

227] Є-бо навкруг і троян тут багато, й їх спільників славних,

228] Щоб убивать, коли, дасть бог, кого у бігу я настигну.

229] Досить ахеїв для тебе є тут, - побивай, кого зможеш.

230] Та поміняймося зброєю поміж собою, - хай знають

231] Всі тут, що дружбою ми іще від батьків своїх горді».

232] Так говорили вони. Зіскочивши з повозів разом,

233] Тиснули руки взаємно, навік обіцяючи вірність.

234] Зевс же тим часом, син Кроноса, розуму Главка позбавив:

235] Зброєю-бо помінявсь з Діомедом він, сином Тідея,

236] Золото давши за мідь, ціну ста волів лиш - за дев'ять.

237] Гектор тим часом до Скейської брами й до вежі дістався.

238] Там позбігались до нього дружини і дочки троянські -

239] Про чоловіків, синів розпитать, про братів їх та інших

240] Родичів. Він же у відповідь кожну підряд закликав їх

241] Щиро молитись богам: багатьох-бо чекає скорбота.

242] От до прекрасного дому Пріама нарешті дістався,

243] До передсінків, із каменю тесаних. Далі у ньому

244] Йшло п'ятдесят спочивалень, так само обтесаних гладко,

245] Поруч одна при одній розміщених; в тих-бо покоях

246] Біля дружин своїх шлюбних Пріама сини спочивали.

247] З другого боку подвір'я, навпроти, для дочок дванадцять

248] Критих було спочивалень, із каменю тесаних гладко,

249] Поруч одна при одній розміщених; в цих-бо покоях

250] Біля дружин соромливих Пріама зяті спочивали.

251] Вийшла назустріч до Гектора матінка ніжно-ласкава,

252] З нею ішла найвродливіша з доньок її Лаодіка.

253] Взявши за руку його, озвалась і мовила мати:

254] «Сину мій, нащо прийшов ти, відважну покинувши битву?

255] Дуже вас, мабуть, притисли ахеїв сини злоіменні -

256] Аж під самісіньке місто, і серце тебе спонукало

257] Руки до Зевса, прийшовши сюди на акрополь, здійняти.

258] Та постривай - медового чашу вина принесу я,

259] Щоб узливання ти Зевсові-батьку та іншим безсмертним

260] Спершу вчинив, а потім, ковтнувши б, і сам підкріпився.

261] Сил-бо багато з вином утомлений муж набуває,

262] Ти ж в обороні своїх страшенно таки натомився».

263] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:

264] «Хоч і солодке вино, не давай його, мати шановна,

265] Щоб не ослабнуть на силі мені, не забути відваги.

266] Зевсу ж іскристе вино невмитими лити руками

267] Я не наважусь: не личить-бо нам темнохмарного Зевса,

268] В кров закалявшись і в бруд, своїми благать молитвами.

269] Ти ж поспіши до храму Афіни, що здобич дарує,

270] Пахощі взявши й покликавши з міста жінок поважніших.

271] Ще покривало візьми, що найбільшим тобі, найдорожчим

272] В нашому домі здається, для тебе самої найкращим,

273] І на коліна його поклади пишнокосій Афіні,

274] В жертву ялівок ти принести обіцяй їй дванадцять,

275] Назимків, в ярмах не звиклих ходити, якщо вона ласку

276] Виявить місту й троянським жінкам та малим немовляткам

277] І від священних твердинь Іліона Тідіда відкине,

278] Дикого списника, грізного міццю носителя жаху.

279] То поспішай же до храму Афіни, що здобич дарує.

280] Я ж до Паріса піду закликати його, якщо схоче

281] Слів моїх слухати він. Нехай би під ним розступилась

282] Тут же земля! На велику біду для троян і Пріама

283] Мужнього з дітьми всіма зростив його Зевс-олімпієць!

284] От лиш побачу колись, як в оселю Аїда він сходить,

285] Віри пойму, що серце про наші нещастя забуде!»

286] Так він сказав. І вернулась у дім та челядниць гукнула

287] Мати, щоб бігли скликати по місту жінок поважніших.

288] І до комори духмяної долу зійшла, де у схові

289] Вишиті гарно узорні лежали її покривала -

290] Виріб сідонських жінок, що їх Александр боговидий

291] Сам із Сідону привіз, переплинувши море широке

292] В подорож ту, коли він благородну вивозив Єлену.

293] В дар для Афіни одне з покривал узяла там Гекаба -

294] Найкрасивіше, узорами вишите гарно й найбільше,

295] Сяяло, наче зоря, воно й осторонь інших лежало.

296] З ним вона вийшла, й за нею багато жінок поважніших.

297] А як прийшли на акрополь вони аж до храму Афіни,

298] Широко двері для них Теано відчинила вродлива,

299] Донька Кіссея, жона Антенора, впокірника коней, -

300] Жрицею в храмі Афіни її призначили трояни.

301] З зойками тужно жінки до