Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Чаклунка з останньої парти 📚 - Українською

Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

371
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чаклунка з останньої парти" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 65
Перейти на сторінку:
class="book">— Де ви їх узяли? — не звертаючи уваги на її питання, допитувався далі капітан.

Августина кинула на онучку підозрілий погляд і сказала:

— Я ж не запитую у вас, звідки ви берете гроші. Хоча мені було б цікаво знати.

Капітан чогось зніяковів, але швидко опанував себе.

— Я тут з вами не жартувати збираюся. Питання серйозне. Ці гроші фальшиві.

— Фальшиві?!

Здивування Августини було таким щирим, що навіть капітан зрозумів: для старенької це новина. Старший лейтенант підійшов до столу, поглянув на банкноти, помацав їх і з подивом промовив:

— Віталію Сергійовичу, це ж десятки. Я розумію — тисячі. А тут штампувати дорожче.

— З одного боку, так. А з іншого — десятки ніхто не перевіряє. Легко пустити в обіг, — заперечив капітан.

— Ви вважаєте, ми їх намалювали? — запитала Августина.

— Я нічого не вважаю. Я хочу знайти джерело цих грошей. Тому мені дуже важливо дізнатися, як до вас потрапили ці банкноти.

Джерело грошей засовалося на стільці і сказало:

— Я їх знайшла.

— Зрозуміло. Нічого не бачили. Нічого не знаєте. Упав. Опритомнів. Гіпс, — невесело посміхнувся капітан.

— Ні, я не падала. Просто сиділа і копирсалася в піску. Чесно. Я ще так зраділа, — сказала Липочка.

Міліціонери переглянулися. Капітан задумливо потер підборіддя.

— Забавний спосіб пускати гроші в обіг, хоча досить клопіткий.

Він знову звернувся до затриманих.

— Де ти це знайшла? На якій вулиці? Адреса.

— Дайте дівчинці спокій. Ми не знаємо жодних адрес, — розвела руками старенька.

— Зрозуміло. Темнити будемо?

Тон слідчого не обіцяв нічого доброго, і Августина зрозуміла, що краще розповісти все чесно.

— Ми нетутешні.

— Приїжджі? Де зупинилися?

— Ніде. Ми не зовсім приїжджі,— зітхаючи, призналася старенька. — Річ у тім, що нам довелося залишити свій дім і тікати.

— Звідки?

— Ви, мабуть, і не чули про таке місце. Це далеко в горах.

— Зрозуміло. Біженці. Значить, он звідки ноги ростуть! — Капітан ляснув себе по коліну і повернувся до помічника: — Т-а-а-к, Пашо, тут вимальовується негарний слід.

— От сволота, на стареньких і дітях грають, — сердито сказав Паша.

— Документи хоч є? — запитав капітан.

— Ні,— похитала головою старенька і зовсім знітилася.

— Гаразд, потім розберемося, куди вас — помістити в табір для біженців чи… — капітан зробив невизначений жест рукою. — А поки заночуєте тут. Комфорту не гарантую, але тишу і спокій обіцяю. Пашо, проведи!

Побачивши перед собою камеру за товстими ґратами, Августина позадкувала.

— Ви нас хочете посадити у в'язницю? За що?

— Не за що, а до з'ясування особи. Буде за що, вас переведуть до іншого місця, — похмуро пообіцяв старший лейтенант.

Замок клацнув. Кроки міліціонера стихли. Ось коли Августина пошкодувала, що присягнулася не користуватися чаклунством. Без магії на волю не вирватися, а допустити, щоб їхні особи з'ясовували, отже, чекай непередбачуваних наслідків. Залишившись наодинці з онучкою, старенька суворо запитала:

— Що ти на це скажеш? Кажи, як на духу. Звідки ти взяла гроші?

— Чесно, знайшла, — із запалом сказала Липочка і неохоче призналася: — Одну десятку.

— А решта? — запитала Августина, хоча вже знала відповідь.

— Зробила за зразком і подобою, — ледь чутно промовила дівчинка.

— Приїхали! Отже, ти і є фальшивомонетниця?

— Бабусю, я ж не думала…

— Ти ніколи не думаєш. У цьому твоє лихо. Тепер через тебе нас запроторять у в'язницю. Мені твої витівки ось як набридли! — Августина провела долонею по горлу.

Раптом у глибині камери почулося вовтузіння. Купа лахміття, яка валялася на нарах, набула людської форми.

— Чуєш, стара, — хрипло сказала істота непевної статі.— Я правильно второпала: дівчисько малює гроші так, що їх не відрізнити?

Августина не на жарт злякалася:

1 ... 33 34 35 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чаклунка з останньої парти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чаклунка з останньої парти"