Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

— Гвааааааалт!

Освітлений сяйвом пожежі, чоловік повільно спрямував гвинтівку на тварюку, що вискочила до нього.

— Бах!

Але його куля обернулась на дим.

— Пхе, — вищирилась тварюка.

— Ба…

— Не так, — мовив Вовк. — Тримай.

І він кинув майорові грудку свинцю — кулю з укарбованим у неї знаком Любові.

— Спробуй тепер.

— Бах! — куля пронизала тьму, залишивши по собі блакитне світіння.

— Бах! — тварюку рознесло на шматки.

— Тепер ступай, — сказав Вовк.

Чоловік із собакою. На околиці селища, де він знову знайшов війну.

Алекс, майор Конт, святий Отець Є та красуня Інга.

Хіба тільки янголи шукають свою любов? Хіба лише діти не знають, де її знайти?

Красуня Інга. Жінка в розкішній машині. Двадцятип’ятирічна леді з виразом презирливої зневаги до свого невдалого життя.

— Так, манекенники, — на глузування Алекса. — Так!

Та ліпше вони, аніж слабкодухий, жалюгідний, з його нещасним:

— Мені знову пощастило.

— Я не хочу втішати слабака. Чоловік має бути сильним. Ні до чого мені намисто із зірок, але хай тільки спробує не принести цукерок!

Спальня, заставлена букетами квітів? Для чого? Я хочу, озирнувшись, зрозуміти: це він. Я хочу всміхнутися до нього і щоб він посміхнувся до мене.

— Годі. Досить.

— Авжеж, — сказав Вовк.

— Пам’ятаєш? — спитав Вовк.

— Пам’ятаю, — сказала вона.

— Спробуєш іще раз?

Довга чорна сигаретка і крихітна запальничка:

— Клац.

— Я знаю, що ти прийдеш.

— Ось я прийшов. Спробуєш.

— Нехай.

Її чоловік. Вона так кохала його…

Вона відчинила двері до ванної кімнати й побачила тварюку — та роздивлялась у дзеркалі своє відображення.

— А…

— Що сталося? — спитав її чоловік, який перестав бути тварюкою.

І цей молодик. Він був усього на рік молодший від неї, але вона вважала його таким юним…

Прокинутися вночі й побачити тварюку, яка спить поруч із тобою. Роззявлений рот, цівка чорної слини. Випирають маслаки та довгі пальці.

Аби вранці сказати:

— Іди геть…

Чоловік на сходах ресторану.

— Вибачте.

— Авжеж, — він сподобався їй.

— Ви…

Але вона глянула в дзеркало, що висіло на стіні, й побачила тварюку, яка стала ним.

Чоловік за кермом авто, що ледь дряпонуло бампер її машини… Сивочолий старий милувався нею з…

Личко на обкладинці…

Тварюка вистрибнула зі стіни спальні.

— Чого тобі?

— Тебе.

— Справді?

Інга скинула нічний шовковий плащ.

— Ти ба, — сказала тварюка, побачивши під ним джинси і светр.

— Почнемо? — спитала красуня Інга.

— Ну, якщо ти хочеш…

Малесенький шрам над бровою…

— Ліпше вже манекенники…

— Я знаю, — мовив Алекс.

— Я все знаю, — повторив він.

А святий Отець Є прийшов сам.

— Знамення? — спитав Вовк.

— Пусте, — одказав святий Отець Є.

— Вам доведеться вбивати пекельних тварюк.