Читати книгу - "Гірка правда"

в них походять від Дм. Донцова. Що ж можна сказати тодішнім і сьогоднішнім апологетам українського націоналізму, побудованому на донцовській доктрині, на теорії волі? Побудованому на волі, на догмі, на бездоказовому пориві. У противагу розумові, доведеній правді. Волею, а не політичними розрахунками, не розумом ОУН покликала до життя УПА, пославши наперед на Волинь своїх довірених фанатиків - організаторів терору, скерованого спершу проти мирного волинського селянина-українця. Підступом і терором ОУН втягнула волинських селян до масових убивств поляків, а тих, хто не підпорядковувався ОУН в особі її Служби Безпеки, тих українців теж знищували, разом з цілими сім'ями. На бездоказовому пориві УПА перетворилася в армію різунів, паліїв, які винищували населення в час, коли дві багатомільйонні потуги вирішували долю війни. Початок цьому дало вчення Дм. Донцова. Він каже: Ця воля (яку Шопенгауер називає ще "сліпою діяльністю", "хотінням", "тугою", "поривом", "жагою", "люттю", "гнівом", "ненавістю") є перша галузка дерева життя. В цій волі немає жодного декартівського "Cogito, ergo sum". Інтелект - засада другорядна, підпорядкована в світі, витвір пізнішого походження! (стор. 224-225). Тут в лапках також з тексту Дм. Донцова. А ми, бачте, думаємо, що саме інтелект, розум відрізняє людину від інших живих створінь. Показується, однак, що наш інтелект - витвір пізніший за волю. Дм. Донцов повертає нас в епоху дикунства, коли суспільством не керував розум, інтелект, а лише воля, як сліпа діяльність, як зоологічна ненависть. І що ж, повернув багатьох у стан дикунства, доказом чого була, власне, діяльність ОУН-УПА, зокрема ж від 1942 року, а в поодиноких випадках і раніше. Бож розумна людина, коли навіть убиває здогадного ворога, то не метиться на жертві, не виколює їй очей, не відрізує язика.

Ось до чого довела донцовська доктрина волі, якої не пригальмовує розум, якої не пригальмовують закони моралі. Дм. Донцов наводить навіть відірвану від контексту цитату зі Спенсера: Сказати, що розум кермує людиною, так само немудро, як сказати, що нею кермують очі (стор.225). Геть, отже, розум! Єдиною рушійною силою хай буде наша воля, наше хотіння, наша лють і наша ненависть. Геть мораль!

І дивно, що книжка Дм. Донцова "Націоналізм" друкувалася в друкарні греко-католицьких отців Василіан. Тож знали її кола, які можна окреслити, як близькі до Святоюрської гори. Знав "Націоналізм" Дм. Донцова о. Іван Гриньох. Якось не розповсюджуються на Заході серед українців праці отців Василіан, :в яких відкидалася б проти-християнська доктрина Дм. Донцова, доктрина українського націоналізму, ідеологія ОУН.

Чи, в сьогоднішньому стані організованого людського суспільства, годиться всім трьом фракціям ОУН надалі просовувати свої антигуманні ідеї на Україну, говорити про демократію, а на думці мати національний фанатизм, котрий би мав знести з лиця землі української не тільки всіх ворогів ОУН - чужинців, але й українців, котрі не за націоналізм?

В ще більш чистім виді (ніж у насолоді риском і в героїзмі) виявляється воля до влади в нічим не прикрашенім, голім стремлінні до неї, в жадобі панування (стор. 231) (в дужках - Донцова). Саме в цьому реченні, у цьому ствердженні слід шукати першопричини першого розламу в ОУН, що стався 1940 р. Про деталі цього розламу - згодом, але вже тут вкажемо, що й після п'ятдесяти років від того розламу (згодом був ще третій) фракції ОУН не можуть дійти до згоди, хоч усі три керуються тією самою наукою Дм. Донцова, принаймні не відмежовуються від неї. Бо як же міг, за теорією Дм. Донцова, поступитися фактичною владою на Західній Україн Степан Бандера перед Андрієм Мельником, а тепер Ярослава Стецько перед Миколою Плав^юком? Це ж було б проти науки, яку проголосив головний ідеолог українського нвціоналізму - Дмитро Донцов. Адже він каже: ... об'єктивізація тієї самої волі життя, яка є однозначна з жадобою панування, різниця лише в щаблі об'єктивізації цієї волі (стор. 231). І далі, крім афірмації волі до життя... і приходить цей додаток - заперечення чужого, заперечення тієї самої волі в іншій одиниці. Бо однією з найбільш характеристичних прикмет волі є "безоглядність супроти інших" (стор. 232). Донцовська "безоглядність" є калькою з польської мови, в українській вона означає "безпощадність". Таки правда, безпощадність у відношенні до беззахисного поляка на Волині 1943 року і в Галичині 1944 року була з боку УПА повсякчасною практикою, а тут і там до українців, котрі відважилися не підпорядкуватися ОУН-УПА. Ця безпощадність виллялася у геноцид.

Польські автори, не запізнавшися з донцовською ідеологією українського націоналізму, ще й досі не можуть збагнути першопричини тих жорстоких подій, які мали місце на Волині й в Галичині під час війни, вони іноді навіть намагаються шукати причини в національних прикметах характеру українця. В цьому вони помиляються.

Дм. Донцов каже : Не в здобутті є щастя, а в здобуванні (стор. 232). Здобути ще більше! (там же). Ось і маємо, як на долоні, джерело експансивності, імперіалізму в ідеології ОУН. Будьте напасниками і здобувцями (завойовниками - В.П.), поки не зможете бути володарями і посідачами. Суть життя -це посідати і панувати; суть - боротьба за перевагу, за зріст і поширення, за могутність, бо жага могутності, це власне жага життя (стор. 233). Тут без труду можна встановити перегук цих настанов Дм. Донцова з десятою заповіддю українського націоналіста: Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави. І пряма вказівка Дм. Донцова: ... в боротьбі - за розріст і перевагу розрізняємо експансію як ціль, боротьбу - як засіб (там же, підкреслення Дм. Донцова). Отже - експансія!!! Спершу проти Польщі аж до Кракова й Мазурських озер, проти Росії, проти Румунії, проти Словаччини, Угорщини. Де мета експансії? Немає мети. Експансія бо є ціллю, а боротьба (перманентна) тільки засобом. Чи ці засади не перегукуються з італійським фашизмом (Абісінія - 1935-1936), німецьким нацизмом (Австрія, Судети, Польща, Чехо-Словаччина, Бельгія, Голландія, Франція, Україна, Білорусія тощо?). Та й з більшовицьким експансіонізмом перегукується вчення українського націоналізму (Пакт Ріббентроп-Молотов про розподіл зон впливу).

Виходячи з вчення Дм. Донцова, багато років наперед можна було передбачити розбіжність інтересів гітлерівської Німеччини і ОУН, адже кожна з цих ідеологій виходила з експансіонізму, треба виразно сказати - з територіальної експансії. ОУН теж мріяла (бо, згідно до вчення Дм. Донцова, не керувалася розумом, а волею )