Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Греції з півночі, з країни гіперборейської, яка уявлялася стародавнім грекам обителлю богів і справедливості. Саме там Аполлон щороку зимував і зберігав свої стріли, саме там жили племена, які особливо шанували його і до яких він сам був найприхильніший. А навесні, закликаний величальними співами, повертався на Парнас у колісниці, запряженій білосніжними лебедями. Але й тоді гіперборейці не забували свого улюбленця, щороку виряджали на острів Делос, до вівтаря Аполлона, двох молодих дівчат зі священними дарами.

Академік Б. О. Рибаков детально простежив шлях гіперборейських дарів і встановив, що вони надсилалися з території на північ від Чорного моря, тобто із землі слов’ян і сусідніх із ними балтів. І цей висновок слушний, бо ще в часи Овідія, на зламі двох ер, у Північному Причорномор’ї особливо шанувалися Аполлон та його сестра Артеміда, яка мала культове ім’я Тавропола. <93>

Як роблять висновок дослідники, первісно Аполлон — божество, пов’язане з Небом і Землею, стріли його — палюче сонячне проміння, йому приносять у пожертву перші паростки всіляких рослин і злаків. А етруски сприймали свого Аплу, ототожнюваного з Аполлоном, як охоронця людей, худоби й посівів. Це, а також те, що витоки культу Аполлона слід шукати в Надчорномор’ї, спонукало вчених ототожнити його з українським Купалою, або Купалом, і досі не забутим на Слов’янщині й у Прибалтиці. Адже й Купала пов’язується з ідеєю Землі й Неба, з ритуальними багаттями в день літнього сонцеставу.

Стрибки через багаття властиві для українців, але вони властиві й для італійських венетів, що поклонялися Купавону, божеству, чужому грекам, але своєму для іллірійців і слов’ян.

Аполлон — сонячне божество, а сонячна тема пронизує й купальське свято: запалене колесо, як уособлення Сонця, пускають схилом до річки, і це символізує двобій вогню з водою, двох могутніх стихій, без яких неможливе життя.

Дари Аполлонові гіперборейці загортали в пшеничну солому, і з соломи робили подобу Купали.

Для свята Купали характерна тема цілющих трав, худоби, ворожіння, змій, пошуку скарбів. І Аполлон — цілитель, пастух, ворожбит і змієборець.

У купальських обрядах неодмінна участь дівчат і юнаків. Те саме і в аполлонівських обрядах. Та й самі Купала та Аполлон — уособлення молодості.

Мотив умирання й воскресання Купали перегукується з міфами про Аполлона, який спускається в аїд (потойбічний світ) і повертається звідти, тобто вмирає й воскресає.

Під час червневих обрядів на честь Аполлона, як свідчать античні автори, жінку й чоловіка заквітчують квітковими гірляндами, обводять довкола міста, а потім обох спалюють. А у слов’ян теж засвідчено спалювання двох «ляльок», що зображали чоловіка й жінку.

Мати Аполлона — Лато, а мати Купала — Лада, мати всього сущого в слов’янській міфології, а отже, й богів. «Зв’язок Лети-Лато з північною Ладою не викликає сумніву», — констатує Б. О. Рибаков (ЯДС, 601).

Як бачимо, справді існує функціональна, а почасти й фонетична, подібність Аполлона й Купала. Така ж подібність властива українському Купалові, грецькому Аполлонові та індійському Крішні, що мав і друге поширене ім’я — Гопала. Аполлон і Купала вічно юні, як юні й учасники їхніх обрядів. Та вічно юний і Крішна, а такі ж юні пастушки водять із ним радісні хороводи.

Аполлон народився на плавучому острові, а столиця Крішни <94> звідусіль оточена водою (після його смерті вона опустилася на дно). Зовсім юним Аполлон убів змія Піфона, а Крішна з дитячих літ прославився подвигами проти всіляких демонів. Аполлон — музикант, покровитель співців та музик, а Крішна славиться і неперевершеною грою на сопілці. У Троянській війні Аполлон допомагає троянцям, а воїн Крішна виступає на боці пандавів — п’ятьох братів і головних дійових осіб епосу «Махабгарата». Аполлон брав участь у битвах олімпійських богів з гігантами й титанами, а Крішна в тій же «Махабгараті» виступав проти кауравів, які вважалися втіленням могутніх демонів-асурів. Аполлон навчає мудрості, а Крішна — головний радник у війні пандавів і кауравів. Він виклав могутньому воїнові Арджуні, одному з пандавів, суть своєї філософії, яка склала «Бгагавадгіту» — «Божественну пісню». А деякі індійські джерела, наприклад, «Чхандог’я-упанішада», прямо називає Крішну вчителем мудрості.

Аполлон — пастух і охоронець стад, а Крішна виріс серед пастухів, епітет його — Пастух. Аполлон — стріловержець, губитель ворогів. А Крішна — кшатрій, тобто воїн, що й символізують його лук та стріли. Він — втілення на Землі бога Вішну, його аватара і прийшов на Землю, щоб покарати зло, яке заполонило її. Аполлон водночас і пастух, і воїн. Так само й Крішна — пастух і воїн.

Гомер постійно наділяє Аполлона епітетами Довгокосий, Нестрижений, Кучерявий, а епітет Крішни — Кешава, тобто Косатий, Довгокосий. Такий епітет має й Вішну, і в цьому немає нічого дивного, адже Крішна — земне втілення Вішну. Аполлон асоціюється з Сонцем, а Крішна теж причетний до нього як втілення Вішну, Вішну ж — сонячне божество. Та й сам епітет Кешава, як вважають деякі дослідники, постав через уподібнення променів сонячного божества Вішну з його кучерями (пор. «золотокучерий Аполлон» у греків).

Аполлон — син Зевса й Лато, а Крішна вважається сином Вішну, його втіленням на Землі. А коли так, то дружина Вішну — богиня щастя, багатства й сімейної злагоди Лакшмі — доводиться матір’ю Крішні. І як Крішна зливається з образом Вішну, так в індійській міфології образ Лакшмі зливається з образом Рукміні — улюбленої дружини Крішни. Зазначимо принагідно, що латиський антропонімікон знає імена Кріш’ян і Лайме, а також прізвище Рукмане, які відповідають індійським Крішна, <95> Лакшмі та Рукміні. З цього можна виснувати, що й слов’янська Лада цілком відповідає індійській Лакшмі та латиській Лайме.

Наведені факти свідчать про функціональну тотожність грецького аполлона, українського Купали й індійського Крішни.

Але найголовніше те, що саме індійський Крішна проливає світло на походження та значення імен Аполлон і Купала, які й досі лишаються невитлумаченими, бо і давньогрецька, і слов’янські мови не дають змоги цього зробити.

Маємо на увазі ще один епітет Крішни — Гопала, напрочуд співзвучний із найменням грецького божества, а надто — українського. Епітет Гопала розкладається на два компоненти,