Читати книгу - "Етюд у багряних тонах, Артур Конан Дойль"

Я вже подумки вирішив, що чоловік, який увійшов до будинку разом із Дребером, був не хто інший, як візник. Сліди свідчили про те, що кінь ступав туди-сюди, чого не могло бути, якби за ним хтось наглядав. Де ж тоді був візник, якщо не в будинку? До того ж, це дурниця - припускати, що людина при здоровому глузді скоюватиме задуманий злочин при третій особі, яка напевно викаже її. І, нарешті, уявімо собі, що ця людина хоче когось вислідити в Лондоні,- що можна придумати краще, ніж зробитися візником? Усі ці міркування привели мене до незаперечного висновку, що Джеферсона Гоупа треба шукати серед столичних візників.

Але якщо він - візник, то йому нема потреби одразу кидати цю роботу. Навпаки, на його думку несподівана переміна заняття привернула б до нього увагу. Найімовірніше, що він деякий час іще працюватиме візником. І навряд чи він живе під чужим ім’ям. Навіщо йому міняти ім’я в країні, де його ніхто не знає? Я зібрав «поліційний загін» з вуличних хлопчаків і посилав його до всіх контор найму кебів, поки вони не відшукали потрібного мені чоловіка. Як вони привели його до мене і як швидко я скористався цим, ви чудово пам’ятаєте. Вбивство Стенджерсона було для мене чистісінькою несподіванкою, але я принаймні не зміг би йому запобігти. Через це вбивство, як вам відомо, я одержав пігулки, щодо існування яких не мав сумніву. Як бачите, все розслідування - не що інше, як низка логічних висновків.

- Це просто диво! - вигукнув я.- Ваші заслуги слід визнати прилюдно. Вам треба написати про цю справу до газети. Якщо ви не напишете, це зроблю для вас я!

- Робіть, що хочете, докторе,- відповів Холмс.- Але спершу,- вів далі він, простягаючи мені газету,- погляньте-но сюди!

То було свіже число «Ехо», а допис, на який він показав, був присвячений справі Джеферсона Гоупа.

«Публіка,- йшлося в ньому,- втратила змогу зазнати гострих відчуттів через раптову смерть Гоупа, звинуваченого в убивстві містера Еноха Дребера та містера Джозефа Стенджерсона. Тепер, напевно, ми вже ніколи не дізнаємося подробиць цієї пригоди, хоча маємо відомості з вірогідних джерел, що злочин було скоєно на ґрунті давньої романтичної ворожнечі, в якій чималу роль відіграли кохання та мормонізм. Є звістка, що обидві жертви замолоду належали до секти «Святих останніх днів», а померлий в’язень теж мешкав у Солт-Лейк-Сіті. Якщо цій справі не судилося мати продовження, то вона принаймні є блискучим доказом енергії наших поліційних детективів, а також слугуватиме уроком для всіх іноземців, щоб вони зводили свої рахунки в себе на батьківщині, а не на британській землі. Ні для кого не є таємницею, що честь майстерного викриття вбивці повністю належить відомим агентам Скотленд-Ярду - містеру Ґреґсону та містеру Лестрейду. Злочинця схопили в помешканні містера Шерлока Холмса, детектива-консультанта, що виявив певні здібності в мистецтві розкриття злочинів; сподіватимемось, що з такими наставниками він згодом набуде потрібних навичок у цьому мистецтві. Є відомості, що обидва детективи дістануть гідну нагороду за свої заслуги».

- Хіба я не казав вам цього з самого початку? - вигукнув, сміючись, Шерлок Холмс.- Ось навіщо ми створили цей етюд у багряних тонах - щоб забезпечити їм нагороду!

- Нічого,- відповів я.- Всі подробиці записано в моєму щоденнику, і публіка про них довідається. А тим часом задовольняйтеся думкою про те, що ви перемогли, і прокажіть слідом за Горацієвим скнарою:

«Хай мене ганять, хай свищуть,- він каже,- а я собі вдома

Радо плескаю в долоні, милуючись злотом у скрині».

______________

ЕТЮД У БАГРЯНИХ ТОНАХ

Уперше опубліковано в листопаді 1887 р. в альманасі «Beeton’s Christmas Annual». Окремим виданням повість вийшла 1888 р. у видавництві «Ward, Lock & Co.» з ілюстраціями Чарльза Олтемонта Дойля (батька письменника); другим виданням - 1889 р. з ілюстраціями Джорджа Гатчинсона. 1890 р. перевидана в США у видавництві «J. B. Lippincott Co.».

Газі - мусульмани-фанатики; так у період англо-афганських воєн називали себе вояки афганських загонів, що вели «священну війну» (газават) проти британців.

Бунзенівський пальник - пальник конструкції відомого німецького хіміка Роберта Бунзена (1811-1899); винайдений у 1850 р.

Карлайль Томас (1795-1881) - англійський історик.

Мендельсон Фелікс (1809-1847) - відомий німецький композитор, автор циклу музичних п’єс «Пісні без слів».

По Едгар Аллан (1809-1849) - відомий американський письменник-романтик, родоначальник детективного жанру в літературі.

Ґаборіо Еміль (1835-1873) - французький письменник, автор популярних наприкінці XIX ст. пригодницьких романів.

Трихінополі - місто в Індії (сучасна назва - Тиручирапаллі).

«Про міжнародне право» - судячи з усього, мається на увазі праця відомого голландського юриста і вченого-енциклопедиста Гуґо Ґроція (1583-1645) «Про право війни і миру».

Льєж - місто в сучасній Бельгії; у 1516-1714 рр. перебувало у складі так званих «Іспанських Нідерландів» (під верховною владою іспанської монархії).

Мюрже Анрі (1822-1861) - французький письменник, автор відомого роману «Сцени з життя богеми» (1849) та однойменної п’єси.

Фемґерихт - таємний суд у середньовічній Німеччині.

Тофанська вода - отрута, яка дістала назву за ім’ям Теофанії ді Адамо, італійської злочинниці, страченої на смерть у 1633 р.

Бренвільє Марі-Мадлен - відома французька злочинниця, скарана на смерть у 1676 р.

Мальтус Томас Роберт (1766-1834) - англійський економіст, автор хибного вчення про перенаселення як основну причину соціальних негараздів.

Буало Нікола (1636-1711) - французький поет і критик; Конан Дойль цитує його віршований трактат «Мистецтво поетичне» (1674).

Мормони («Святі останніх днів») - релігійна секта, заснована в 1830 р.