Читати книгу - "Не рідні, Ольга Джокер"

*** 

По мірі наближення до барної стійки відчуваю, що мій запал потихеньку згасає. 

Навіщо я це роблю? Для чого? Може, даремно? Кирило має повне право фліртувати з дівчатами наліво і направо, і тим більше він не зобов'язаний кидатися заради мене в бійку. 

Як тільки я замислююся над тим, щоб зменшити темп і повернутися на танцпол, Самсонов обертається в мою сторону. Здивовано піднімає брови, а потім, мабуть усвідомивши, чого я хочу, єхидно посміхається краєчками губ. Нічого не залишається, окрім як закінчити розпочате. 

В той момент, коли рудоволоса дівчина хоче щось сказати Кирилу на вухо, я встаю між ними і кладу долоню йому на плече. 

— Милий, я натанцювалась і хочу додому! 

Кажу голосно, щоб почули, а у самої серце гуркоче, немов у полохливого зайця. Для переконливості забираю у Самсонова келих з алкоголем і роблю великий ковток. На очі навертаються сльози, а нутрощі обпікає вогнем, але все це зникає, коли я дивлюся на зблідлу співрозмовницю Кирила. Вона схоплюється зі стільця, забирає сумочку і, вилаявшись добірним матом, несеться геть. 

- Милий? - перепитує Самсонов, видавши при цьому короткий смішок. 

Я ігнорую його питання. Займаю місце рудої і хрипким голосом прошу офіціанта налити мені сік, щоб перебити смак міцного алкоголю. Присмоктавшись до трубочки, жадібно випиваю половину склянки. Стає набагато легше. 

- Пробач, якщо завадила твоїм планам, - награно турбуюся я, дивлячись Кирилу в очі. - Сподіваюся, ви встигли обмінятися номерами телефонів? 

- Не встигли, - вимовляє він, допиваючи віскі.

- Взагалі-то, поки ти був захоплений, мене брудно домагалися на танцполі! 

- Віта, а на що ти розраховувала, вбравшись немов повія на заміському шосе? 

Самсонов спокійно і вичікувально дивиться, в той час як мене розпирає від злості! Так, це плаття злегка коротке, а шпильки занадто високі, але в клубі всі так одягнені... 

- Аня сказала, що це модно. Остання колекція Дольче. 

- Та все одно, - байдуже відмахується Кирило. - У тебе білизну було видно, коли ти танцювала. 

- Брешеш! - викрикую я. 

- Чорні стринги, вірно? 

Від сорому горить не тільки обличчя, а й вуха. Я нічого не відповідаю. Допиваю сік, з гуркотом ставлю стакан на стійку. 

- Судячи з твоєї реакції, все ж вони, - киває Кирило. - Одягнувши вульгарне плаття і відверто танцюючи, ти даєш заклик до дій. Не просто залучаєш, а всім своїм виглядом буквально кричиш: «Візьміть мене». Тому цілком закономірно, що до тебе клеїлися. Дивно, що так слабо. 

- Що ти несеш? - перериваю Самсонова. - По-твоєму, Арсен цілком міг потягти мене до себе додому і це виправдало б його вчинок, лише тому що я зважилася одягти коротку сукню? 

- Ні, це не виправдало б його вчинок. Це виправдало б ті цілі, з якими ти сюди прийшла. 

Карі очі ковзають по мені з голови і до ніг, ніби скануючи і бачачи наскрізь через щільну тканину сукні. Я не збиралася нікого спокушати! Хотіла всього лише виглядати красивою. Такою, як і всі. І до того моменту, поки Кирило не сказав мені, що я виглядаю як повія, щиро вважала, що мені вдалося злитися з натовпом. Тепер же хочеться прикритися... 

- Ходімо, - вимовляє Самсонов, відкриваючи гаманець і кидаючи на стійку новенькі купюри. 

- Куди? 

- Чи не ти п'ять хвилин тому сказала, що втомилася і хочеш додому? 

Можна посперечатися, але я правда хочу поїхати. П'яти роздерті до м'яса, я насилу перебираю ногами. Встаю зі стільця, максимально обсмикую плаття і знаходжу Аньку. Вона танцює на танцполі в оточенні подружок, тому не дуже засмучується, коли я повідомляю їй, що вже йду. Тільки лукаво посміхається, окинувши мене і Кирила поглядом. 

Ми їдемо в таксі по нічному місту. Мовчки. Кирило сидить біля водія і вирячився в телефон, я зайняла заднє сидіння і впираються лобом в холодне скло. Вміє він зіпсувати настрій і спустити з небес на землю. Навіть прикро стає. 

Як тільки таксист зупиняє машину біля будинку, я відкриваю двері і, швидко дрібочучи ногами, піднімаюся на ганок, дістаючи з сумочки в'язку ключів. Не відразу вдається потрапити в замкову щілину, доводиться трохи попотіти. Кирило зупиняється за моєю спиною і важко зітхає, тому спроби відкрити замок провалюються зовсім. Він кладе долоні мені на талію і злегка відсуває в бік. Простий і, здавалося б, незначний жест викликає всередині цілу бурю емоцій. Від обурення до тягучого, нав'язливого бажання, щоб ці самі чоловічі руки торкалися мене трішки довше. 

Перше, що я роблю, опинившись вдома, - тут же знімаю туфлі. Ледве ступні стикаються з підлогою, блаженно прикриваю очі. Який же все-таки кайф... 

- Приготувати тобі каву? - питаю у Самсонова, прямуючи на кухню. 

У мене навіть настрій підвищується! 

- Не відмовлюся, - відповідає він і йде слідом, продовжуючи дивитися в телефон . 

Переписується з блондинкою, що прислала йому фото в білизні? Цікаво, вона не ревнує? Адже Кирило ходить без неї по клубам. Мені цікаво, які у них стосунки, тому що я власниця і ні за що б не дозволила коханому чоловікові все те, що дозволяє собі Самсонов. 

Встаю на носочки, щоб дістати чашки з верхньої шафки. Невчасно згадую про те, що, можливо, в такому ракурсі у мене якраз чітко видно трусики. І від думки, що Кирило розглядав їх у клубі, низ живота обдає жаром. 

Незворушно включаю кавовий апарат, тичу на потрібні кнопки і від досади ледь не гупаю ногами. Не працює! Та що зі мною сьогодні таке? Чому поруч з Кирилом я відчуваю себе повною недотепою? 

Почувши, як я напружено соплю, Кирило відкладає мобільний телефон на обідній стіл і підходить ближче. Вставляє шнур в розетку, натискає кнопочку «еспресо». Від образи я починаю нервово кусати губи. 

- Навіщо ти взагалі приїхав? - питаю у Самсонова, дивлячись, як тонка цівка кавового напою наповнює чашку. - Рятувати мене у тебе в планах не було. Стало нудно? Захотів підчепити когось або помилуватися моєю білизною? 

Від власної зухвалості перехоплює подих.Я кидаю на Кирила короткий погляд знизу вгору. Він високий, а я без каблуків здаюся собі дрібним гномом. 

- Думаєш, у мене є проблеми з жінками? - піднявши брови, іронічно відповідає Самсонов питанням на питання. 

Я відчуваю себе катастрофічною ідіоткою. Від Кирила за версту віє силою і владою, а жінки злітаються на нього, як бджоли на мед або мухи на... Так що так, він явно не страждає від браку уваги з боку протилежної статі. Клацни він пальцями, і будь-яка підніме спідницю. 

- Але стринги і правда круті, - незворушно відповідає Самсонов секундою пізніше, чим вводить мене в ступор. 

- Гей!