Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"

 - Я буду з нетерпінням чекати вашого повернення, мілорде, - щиро промовила я.

На коротку мить він озирнувся і наші погляди знову зустрілися.  Куточок його губ ледь здригнувся в натяку на посмішку, але він тут же відвернувся і вийшов геть.

А я вперше за півтора тижні перебування в Північній межі щасливо посміхнулася і дозволила собі порадіти.

Загін з лордом Аморою на чолі я вийшла проводити на ґанок, загорнувшись в подарований ним плащ і щиро посміхаючись чоловікові.  І навіть коли невеликий, всього в десять чоловік, загін покинув замок, я все ще дивилася йому в слід.

Маленьке замовлення на удачу точно не завадить.  Я прошепотіла потрібні слова, присмачивши їх магією, і відправила слідом за чоловіком.  Нехай повернеться неушкодженим, куди б він не поїхав.

 - Міледі, - гукнула мене Розі, привертаючи увагу.  - Слуги зібралися в залі, як ви і веліли.

 - О!  Так!  - згадала я.  - Вже йду.

Чудовий настрій мені не змогли зіпсувати навіть похмурі обличчя підлеглих, які зібралися в залі і перешіптувалися.  Точно намагалися вгадати, що за дурощі в цей раз стукнули мені в голову.  Навіть Хільда ​​з її звично незадоволеним виразом на обличчі зацікавлено приділила всю свою увагу мені, шикая на балакучих покоївок.

 - Доброго всім дня, - голосно вітала я принишклих слуг.  - Вас звичайно ж мучить питання, що мені знову від вас потрібно?  Я відповім на нього!  Нічого.  - я посміхнулася, відмітивши здивування на обличчі слуг.  - Напевно, мені слід було почати саме з цього.  Так ось, всі, кого не влаштовують нові порядки в замку - можуть йти геть і шукати собі нову роботу.  Як і раніше вже не буде, і щоб отримувати платню доведеться працювати.

Случи, що збилися в купу, забурмотіли всі разом, але слово взяла біла від хвилювання Хільда.

 - За відсутності лорда ви не маєте права вигнати кого-небудь!  - і слуги її підтримали схвальним гулом.

 - Я не жену нікого.  Поки що.  Пропоную, самостійно вибрати, як бути далі.  Починаючи з цього місяця платню видавати буду особисто і пропорційно виконаній роботі.  Крадіжки будуть каратися, суворо!  - дізнатися якесь таке суворе покарання взагалі прийнято в цих місцях у мене часу не було, тому я вирішила дозволити слугам додумати самим.  Судячи з того, як побілів кухар і ще пара слуг - карали тут без жалості.  - За без причини невиконані доручення урізатиму платню.  Але працьовиті старанні працівники будуть нагороджені.  Поки це все.  Якщо хтось надумав покинути замок - за платою зайдіть до мене в покої.  Сьогодні і завтра.  Після, я буду вважати, що ви прийняли нові умови і вимоги, і готові працювати за ними.

Тиша в залі повисла така, що чутно було, як лягав сніг на карниз по той бік скла.  Вперше на мене дивилися не як на чужачку, що випадково забрела в Північну межу, а як на... нехай ще не господиню, але леді, з якою краще рахуватись.

 - Тепер можете повертатися до своїх справ, - обдарувавши всіх посмішкою, милостиво дозволила я і обернулась до виходу.

Жорстко вийшло.  Але інакше вони не стануть мені підкорятися.

 - Краще б лорд одружився на Вьерні, як і збирався, - обмовилася якась служниця.

Я ледь втрималася, щоб не озирнутися.  Значить, ось хто ця дівчина.  Наречена!

Чомусь ця новина боляче різонула по серцю, все ж зіпсувавши настрій.  Але я швидко взяла себе в руки.  Все ж дружина - я.  І... він не ділить з нею ліжко.  Не став би ганьбити майбутню дружину.

І гарний настрій повернувся в одну мить.