Читати книгу - "Тільки ми, Ліка Радош"

Стас

Вечір обіцяє бути веселим. Не досить того, що їду на виступ гурту Павла, так ще й в якій компанії! Що нітрохи мене не тішить. Ні! Група класна, музика в них те, що треба, і тексти пісень радують не тільки римою, а й змістом. Та те, що він вирішив подружитись з Аліною за моєю спиною мене дужу напружує.

І те, що Оксана розійшлася з своїм хлопцем не на руку. Поки була з Сергієм, була зайнята своїм особистим життям. А тепер може почати втручатися в справи Аліни. Що підкатувати до мене може, не боюся. Давно зрозумів, що її інтерес був тимчасовим, швидше вона сама себе обманювала, що знайомився з Аліною для того, щоб до неї ближче підійти. А от те, що вона ревнує мою дівчинку до мене — це факт.

І що Аліна уже не доступна для неї 24/7, її страшенно бісить. Тому й хвилююся через її статус "вільна", швидше б знайшла собі нового кавалера, або з цим помирилась би. А найкращий був би варіант, якби Оксана Рудого взяла б в оборот. Тоді не треба паритись через них двох.

Під'їхав під під'їзд. Передзвонив Аліні сказати, що вже на місці. Чекаю.

Першою, з-за вхідних дверей, з'являється моя червона шапочка. І молодець!!! А то цього року лютий таки розлютувався у всю силу. І снігу навіяло чимало і морози вдарили не маленькі. Так задивився на свою дівчинку, яка притримуючи шарфик побігла в бік мого автомобіля, що зовсім не звернув увагу, що за нею слідом йшла Оксана.

Виходжу з авто, щоб зустріти свою дівчину. Розводжу руки в сторони, щоб Аліна потрапила одразу в мої обійми. Багато часу на ніжності не витрачаю, пам'ятаю, що у нас є свідки. Залишаю легкий поцілунок на губах, та відкриваю для своєї маленької передні пасажирські двері, щоб без сумнівів знала куди має сідати.

Аліна пригнувшись залізла на сидіння, без лишніх слів, злегка посміхнулась та підморгнула мені, шкода мала. Тоді вже повернувся до Оксани.

- Привіт! – кидаю. – Прошу. – відкриваю задні дверцята. Чекаю поки усядеться та зачиняю їх.

- Ну що, дівчата? Готові до розваг? – кажу та заводжу двигун. Швидше б цей вечір закінчився.

Цього разу виступ відбудеться в одному з нічних клубів. Як я зрозумів то, це спільний виступ ще з кількома міськими гуртами. По змісту концерт, як би формально не зазивали це дійство. Навіть квитки продавалися, правда ми прийшли по запрошеннях від учасників, нас включили в список.

Охоронець підказав де можна залишити верхній одяг і в якій стороні знайдемо відведені для нас місця. Згодом влаштовуємося за низьким прямокутним столиком, з трьох сторін від нього стоять м'які диванчики один ширший і два вужчих, одна сторона столика поки що залишається відкритою, але думаю, якщо компанія буде більша, то і стільці докладуть.

Ми прийшли майже перші. Там уже сиділа дівчина — Мар'яна, як виявилось, вона зустрічається з вокалістом, прийшла підтримати коханого. Гурт Павла, "синій дим", буде виступати першими, тому зараз налаштовують і перевіряють інструменти, щоб звучність була, як треба.

Дівчата швидко роззнайомились. Коли з'явилася нагода до нас підійшов Рудий, щоб привітатися. З його поведінки нічого не було ясно. Чи радий такій компанії чи приходиться миритись з запрошеними. Але подякував, що змогли вирватись і прийти підтримати його.

Зробили замовлення. Дівчата про щось між собою теревенили. Я ж просто пив своє безалкогольне пиво та спостерігав за тим, що відбувається навколо. Згодом приєдналися інші друзі учасників "синього диму". За столом стало шумно, тепер вагався, чи зможемо музикантів почути.

Нарешті виступ почався. Що сказати? Хлопці грають гарно. Легкий рок – те що треба, правда на бек вокалі краще б дівчина була. На мою думку, гармонійніше звучали б.

Як і думав після виступу Павло приєднався до нас. Та оскільки людей було багато і кожен хотів поділитися своїми враженнями, то і розмови у нас з ним не склалося. Та звичайно і до Аліни близько його не підпустив. Зате Оксана впала хлопцеві на вуха. Не бачу, щоб Рудого не влаштовувала ця ситуація. Мої щирі побажання їм. Сподіваюсь від нас відстануть.

- Ну як сподобався виступ? Побудемо ще, чи може чкурнемо звідси? – шепочу Аліні на вушко та спостерігаю за її реакцією.

- А ти не хочеш послухати інших учасників? – запитує моя маленька та хитро посміхається.

- Мені це не принципово. Я прийшов сюди, бо ти хотіла. І сьогодні буду слухатись в усьому тебе. Проте, я б із задоволенням провів вечір десь в іншому місці, тільки з тобою. – даю дівчині вибір — без вибору.

Бачу, як в маленької очі заблищали. Здається, вона також абсолютно не проти покинути цей натовп і усамітнитись.

- А як же Оксана? – нагадує, що ми сьогодні не самі. І що мені потрібно потурбуватись і про її подругу. Ось невдача.

А Оксана швидше всього і не думає завершувати вечір. Мабуть, Аліна побачила моє розчарування. Взяла ситуацію в свої руки.

- Побудемо ще з пів годинки. А потім я сама скажу Оксані, що ми збираємось їхати. І якщо хоче, щоб її довезли додому цілою і неушкодженою, то хай їде з нами. Ти тільки не сопи за спиною. Добре?

- Згоден. Твоя подруга – сама з нею розбирайся. – погоджуюсь.

Хоча ситуація відверто дратує. Просто терпіння немає, як вже хочу залишитись з Аліною на одинці. Тим більше після нашого такого вдалого побачення в вівторок. Бо всі інші зустрічі на цьому тижні можна не рахувати.

Благо тато по суті віддав мені авто. Думаю, так показує, що йому сподобалась Аліна, і по своєму сприяє нашим зимовим зустрічам. А то мама вже кілька раз питала чому в мене немає дівчини, деякі її подруги вже і бабусями встигли стати, а я ще жодного разу не приводив дівчину до дому.

Не скажу ж мамі, що від того, що не мав постійних стосунків – моє особисте життя нітрохи не страждало.

Зате тепер. Коли зустрів свою Аліну, то і питань знайомити чи не знайомити її з батьками не виникало. Звичайно так. Моя це людина і все. Відчуваю це всіма своїми клітинами, молекулами і атомами... Ось і батьки тепер радіють, що я не один. Тим більше, що вже, практично, випускник.