Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

1 152
0
13.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будеш моєю, Роксолано" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 44
Перейти на сторінку:
Розділ 21

Від здивування я не могла й слова вимовити, а Дженк з очікуванням дивився на мене. Я чекала, що він зараз скаже, що це жарт, але хлопець виглядав дуже серйозним.

— В-вийти за тебе? — перепитала я, а він кивнув. — Ну, ти ж розумієш, що між нами толком нічого ще не було... Я не знаю. Та і взагалі ти тут, а я повернуся додому. Це так неочікувано, і я… Не знаю...

— Ти така смішна, — сказав Дженк, а потім почав сміятися. Він піднявся на ноги та взяв мою ліву руку. — Це все для піару.

— Щ-що? — я нахмурилась.

— Мехмет сказав, що нам варто підігріти пресу новими плітками, — хлопець раптом надів мені на палець обручку.

— Чому ти взагалі його слухаєш? Та це… Це вже переходить всі рамки, — я сердито глянула на нього. — І що тепер? Всі будуть думати, що ми заручені, а що буде потім?

— Коли договір завершиться, то просто скажемо, що розійшлися. На жаль, наше кохання було не таке сильне, і ми зрозуміли, що не підходимо одне одному.

— Ти сам в це віриш? — буркнула я. — Маю на увазі, що в цю дурню точно ніхто не повірить. Рано чи пізно все стане відомо, і тоді твоя репутація буде справді поганою.

— Підігрівати різні чутки скандалами — це один з обов'язків відомих людей, — хлопець спокійно налив собі стакан води.

— Та все ж, поки я не з'явилася в цьому не було потреби, — я склала руки на грудях та подивилася на Дженка. — Чому ти робиш все, що тобі каже Мехмет? Виглядає так, наче ти від нього залежний, або ж винен йому.

— Назви мені три причини, чому я повинен тобі про це розповідати? — трохи роздратовано сказав Дженк.

— Може, тому, що я теж це все терплю? Ти думаєш, я не бачу як тобі байдуже? — я відчула на очах сльози. — Поки ти знаходишся на перших місцях в рейтингах акторів Туреччини, на мене виливається купа бруду в Інтернеті. Тебе називають найкращим актором сучасності, а я просто твоя проблема, якої ти хочеш якнайшвидше позбутися. І ось ще одна з причин, чому ти повинен мені розказати все, — я показала на обручку. — Як-не-як, але тепер журналісти будуть думати, що я твоя наречена. Боюся навіть уявити, яка реакція буде в моєї сестри.

— Скажу лише, що якби не Мехмет, то три роки тому моя кар'єра завершилася б зі скандалом, — заговорив Дженк та раптом витягнув з шухляди пляшку чогось алкогольного.

Хлопець взяв два стакани та налив туди коричневої рідини. Схоже, це якийсь коньяк чи віскі. Я взагалі не люблю таке, бо потім мені стає погано. Та Дженку про це знати необов'язково. Зараз мої нерви на грані, але алкоголь повинен допомогти мені розслабитися.

— Ходімо сядемо, — сказав Дженк та попрямував до вітальні.

Він поклав стакани та пляшку на журнальний столик, а сам сів на диван. Потім хлопець одним махом випив все, що було в склянці, а тоді знову налив. Я ж сіла поруч та теж взяла у руку стакан.

— Після того, як Ясемін покинула мене, мені було так боляче, що я забив на все і на всіх, — почав Дженк. — В моєму житті з'явилося місце лише для алкоголю та гулянок. Майже кожної ночі журналісти ловили мене в клубах з різними дівчатами. Тоді моя слава була не з найкращих, а всі відомі режисери відмовлялися співпрацювати зі мною. Мехметові це страшенно не подобалося. Якщо чесно, то мені було байдуже. Я ж справді кохав її, а вона викинула мене наче я якесь сміття, стара іграшка, якою їй набридло гратися. Мені здавалося, що з часом все мине, і я зможу це пережити, але не проходило. Чомусь надто глибоко вона засіла в моєму серці.

Від його слів мені стало чомусь образливо, хоча і не мало так бути. Чомусь неприємно було чути таке про неї. Можливо, він ще досі її кохає. Я випила все, що було в моєму стакані, а тоді налила собі ще.

— І що було далі? — спитала я та краєм ока глянула на Дженка.

— А далі було тільки гірше, — він важко видихнув та надпив трохи коньяку. — Постійні розваги та непорозуміння. Одного разу я познайомився з дівчиною в клубі. Вперше за весь той час мені хтось сподобався. Вона сама запропонувала вийти на вулицю, а я й погодився. Ми почали з нею розмовляти, а потім це все перейшло до поцілунків, але як виявилося, у неї був хлопець. Він з'явився раптово та накинувся на мене з кулаками. Наші сили були не рівними, бо під'єдналися його дружки. Це була така собі масова бійка. Хтось викликав поліцію, а та дівчина дуже сильно налякалася за свого хлопця. Мало того, що вже у відділку говорила нібито я сам чіплявся до неї, так ще й підкинула мені в кишеню пакетик амфетаміну. Тяганина була довгою, а наслідки не найкращими. Преса скоро про це все дізналася, але в цю справу втрутився Мехмет. Він якимось чином розв'язав усю проблему нам на користь. Дівчина почала розповідати зовсім інше, тож в кінцевому результаті з мене зробили героя, який рятував бідненьку від хлопця-тирана, що приймав наркотики. Тому тепер я маю певні обов'язки перед Мехметом. Після тієї ситуації я зрозумів, що гублю себе та своє життя, тому почав більше займатися акторською майстерністю. Я робив усе, щоб стати найкращим та уникати скандалів. Довгий час мені це вдавалося, поки...

— Поки не з'явилася я, — договорила я замість нього та випила все, що було в моєму стакані. — От ти завжди так говориш, ніби я твоя проблема, але ж ти теж зруйнував моє життя. Я приїхала сюди просто відпочити та забути про того зрадника. Коли я тоді в клубі переплутала тебе з ним, то й уявлення не мала, що ти якийсь відомий актор. Сама не знаю, чому тоді поцілувала тебе.

— Якби у тебе була можливість повернути все назад, то ти б це зробила ще раз? — Дженк раптом опинився надто близько та подивився мені в очі.

— Н-не знаю, — трохи розгублено сказала я, а моя голова вже почала крутитися. — З однієї сторони, я б хотіла, щоб все було, як раніше...

— А з іншої? — спитав хлопець, нахиляючись ближче до мене.

— З іншої… — я уважно подивилася в його очі та побачила в них щось таке, що змусило мене податися вперед.

Я без жодних вагань поцілувала його, відчуваючи, як сильно б'ється моє серце. Хіба були в мене колись раніше такі почуття до когось? Навіть Андрій не викликав у мене такого шаленого хвилювання та водночас спокою. Дженк відповів мені одразу ж, а я ледь не потонула в цих відчуттях. Хотілося б, щоб ми були звичайною закоханою парою, що насолоджується одне одним, але реальність зовсім не така. Тоді чому ж зараз нам обом так важко зупинитися? Можливо, це все лише тому, що ми обоє досить багато випили. Раптом поцілунок з пристрасного перейшов до болісно ніжного. Дженк легенько водив своїми пальцями по моїй шкірі, змушуючи її покритися сирітками. Я ж просто насолоджувалася моментом, забувши про все на світі...

Зранку я прокинулася на дивані в тісних обіймах Дженка. Після довгих поцілунків ми все ж заснули, але як тільки я підняла голову, то одразу ж відчула нестерпний біль. Здавалося, що хтось нещадно стукає по моїй голові молотком. В роті було надто сухо, а горло пекло від спраги. Я навіть не могла поворухнутися, бо на цьому вузенькому дивані, здається, залежала собі один бік. Глянувши на сплячого хлопця, одразу ж згадала те, як ми цілувалися вночі. Якийсь страх з'явився всередині, бо я зовсім не контролювала себе, але ще більше мене лякало те, які відчуття викликав він у мене. Напевно, нам варто поговорити про це. Все ж таки є надія, що мої почуття до нього взаємні.
Я тихо вислизнула з його обіймів та одразу пішла на кухню. Мені стало набагато легше, коли я випила цілий стакан води з лимоном. Та все ж, голова ще досі сильно боліла.

— Доброго ранку, — сказав Дженк та уважно подивився на мене.

— Доброго, — трохи сором'язливо відповіла я.

Дивно, але чомусь мені стало так ніяково в його присутності, що я просто відвела погляд. Мої щоки, напевно, покрилися добре помітним рум'янцем. Хлопець раптом підійшов надто близько до мене, а я напружилася.

— Що з тобою? — спитав він, дивлячись на мене.

— Нічого, — тихо буркнула я.

— Ти соромишся мене? — Дженк легенько усміхнувся кутиками губ.

— Ні, просто... Те, що було вчора… — трохи розгублено почала я.

— Так, ми з тобою провели прекрасну ніч, — сказав він, а я трохи нахмурилась.

— Нічого ж не було, — я видала трохи знервований смішок. — Ми всього лише цілувалися, а потім... Потім…

Я лише тепер усвідомила, що майже нічого не пам'ятаю з вчорашньої ночі. Опустивши погляд до низу, помітила, що стою лише в білизні. Від шоку мої очі збільшилися щонайменше вдвічі. Глянувши на Дженка, побачила, що він теж без штанів та футболки. Я одразу ж склала руки на грудях, намагаючись хоч трішки прикритися. Раптом стало чомусь так соромно, що я не могла навіть подивитися Дженку в очі. В мене був свій особливий принцип, що така близькість може бути лише тоді, коли довіряєш людині. З Андрієм у нас це сталося через рік після того, як ми почали зустрічатися. Тоді він ще був не дуже радий, що я так довго змусила його терпіти. Та тепер я хоч знаю, що він зовсім не терпів, адже розважався з іншими.
В голові ніяк не вкладалося, що я дозволила Дженку перетнути цю межу та ще й не пам'ятаю цього.

— Тобі нема чого соромитися, — хлопець ніжно провів своїм пальцем по моїх губах, а тоді швидко поцілував. — Все було прекрасно.

— Я нічого не пам'ятаю, — тихо сказала я. — Ти... Ти впевнений, що щось було?

— Хто зна, — хлопець знизав плечима, а на його обличчі красувалася дражлива посмішка. — Я в душ! Не хочеш приєднатися?

— Вибач, любий, але не сьогодні, — огризнулась я та роздратовано пішла до себе в кімнату під голосний сміх Дженка.

Можливо, це він просто так глузує, а насправді між нами нічого не було? Я підійшла до дзеркала та глянула на себе в повний зріст. Губи були червоними та опухлими від поцілунків, а от на шиї та навіть нижче було помітно невеликі сині мітки. Господи, тепер мені доведеться, наче підлітку, приховувати їх, а завтра ще й те інтерв'ю. Я швидко одягнулася та просто намотувала круги по кімнаті.

— Лано? — раптом почула голос Дженка, який легенько відчинив двері та заглянув всередину. — Все нормально?

— Так, просто… — я почала знервовано перебирати пальцями. — Що тепер?

— Ну-у-у... — протягнув він та зайшов до кімнати, закриваючи за собою двері.

— Я розумію, що у нас договір і все таке, але більше так не можу, — я втомлено сіла на ліжко. — Не хочу це приховувати, бо справді здається, що ти мені подобаєшся. Так, пам'ятаю про тринадцятий пункт договору, але ми вже давно порушили ту межу, а те... Те, що було вчора лише підтвердило це. Я не чекаю, що ти зможеш відповісти мені взаємністю, бо справді не знаю, що буде далі, але якщо ти не даси мені ніякого шансу, то я просто піду геть звідси. Я боюся закохатися в тебе, Дженку, тому краще покінчити з цим всім зараз, поки я ще цього не зробила.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 33 34 35 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"