Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова"

325
0
27.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Під одним дахом з Рудою" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 84
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 29

      Віка.

     Нарешті наступила тиша. Лєра визначилася з образом і перестала влаштовувати навколо себе безлад із десятка речей. 

      Квартиру заполонили її особисті дрібнички. У ванній кімнаті, передпокої, гостьовій, навіть кухні скрізь її речі. Здається наче вона таким чином “мітить територію”, лишаючи їх навколо. 

      Чи то я так захопилася роботою та час так швидко сплив, чи то Валерія бистренько повернулася, але як є, вона точно не забарилася.

- Допоможи! - Викрикнула, намагаючись пропхатися у дверний прохід разом з безліччю пакетів, як великих так і маленьких.

- Що це? 

- А на що схоже? Нові речі, звичайно!

- Навіщо стільки? - Здивовано поцікавилася.

- Як це навіщо? - Обурилася Лєра і розвалилася в кріслі навпроти. - Інститут, робота, прогулянки і далі за списком. Що я маю виглядати, як та “чушка” з провінції? 

- Але до першого вересня безліч часу!

- Нічого, а потім не буде часу. Тим паче треба користуватися, доки є можливість.

     Це вона про Марка зараз? Зрозуміло, що не власні кошти витрачає. Знаю я її “щедрість”, коли за покупки треба самій платити. 

- А ти? Так увесь день і проведеш за ноутом? Від роботи коні дохнуть! 

- Зроблю більше, буду вільніша наступного дня! 

- А що Богдан? Ви сьогодні зустрічаєтеся? - Запитала й полізла в черговий пакет за обновкою. Це тепер ще піввечора приміряти буде, крутитися біля дзеркала, а потім це все полетить у шафу, забудеться, й навряд чи хоч раз одягне свій  “скарб”.

- Ні, - відповіла тихо, - сказав, що зайнятий сьогодні.

- Сьогодні зайнятий, вчора зайнятий! Ти якось занадто спокійно і з байдужістю до цього ставишся! - Почала повчати подруга. - А це між тім досить тривожні дзвіночки. Може в нього тут залишилася дівчина в той час, як він розважався в Скадовську з тобою і Машею! - Її припущення боляче зашкрябало, зачепившись за живе. 

- До чого тут Маша? - Запитала роздратовано.

- М-м. Дійсно! До чого ж вона тут? Може до того, що якби тебе не було то в них все склалося б? 

- Вони просто дружать!

- Дружать! Та ти одна наївність! Ставай у чергу, будеш десятою подружкою! Наш Дан вже взагалі то не той ким був колись. Сама ж на зовнішність його повелася. Дівчатами крутить не гірше ніж ти хлопцями!

- Лєро, може досить? - Підхопилася.

- Та чого ти? Чи на правду ображаються? - Невинно поцікавилася Валерія, склавши губки бантиком. - Просто візьми і переконайся! І хай я буду не права! Навіть вибачусь!

- Як ти хочеш щоб я пересвідчилася? - Стала навпроти неї, підперши боки руками. - Маю зателефонувати, щоб ще раз взнати, що він вдома і сам?

- Це занадто просто і легко обвести тебе навколо пальця. 

- То як тоді? 

- Що тобі заважає поїхати до нього додому?

- А якщо я його не застану?

- Ну він же ж дома колись ночує? 

- Я не знаю його адреси! - А й справді, відтоді, як ми повернулися до Києва я ще жодного разу не була в нього вдома. Тому відповідь правдива, а не тому, що я захотіла відмовитися від цієї авантюри таким чином.

- П-ф, - видихнула Лєра й занурила руку вглиб своєї сумочки, потім дістала звідти свій записник. - Ось, зроби фото адреси. Чого кліпаєш, забула, що він мамин хрещеник?

       Може Лєра справді права? Що такого, якщо завітаю до свого хлопця? Вони ж зустрічаються, чи як? І в цьому немає нічого такого! А я не буду виглядати занадто нав’язливою чи надокучливою. Та й краще провести вечір з тим хто тобі не байдужий, чим спостерігати за шоу “перетворень та перевдягань”.

      Богдан.

      Підійшов до дзеркала, підняв догори футболку. Дідько. Довга подряпина тягнеться через увесь бік. Та ще й синій, майже чорний синець на ребрах. Щесаний лікоть та плече. Добряче ж я вчора.

      Гірше за фізичний біль, лише те, що прийшлося відмінити зустріч з Вікою. 

      Вдихнув трішки глибше ніж зазвичай і одразу закашлявся. Ніяк не звикну, що краще глибоко не дихати обережніше. 

      Налив повну склянку мінеральної води й повернувся до кімнати де зручно вмостився на дивані. Принаймні так нічого не болить.

      Пролунав дзвінок над вхідними дверима. Хто це може бути? Наче нікого не чекаю!

- Секунду! - Вигукую й одночасно стягую футболку з коротким рукавом, яка не приховує всі синці та подряпини, натомість надягаю лонгслів з довгим рукавом та йду  нарешті відчиняти.

- Привіт! - Ошелешений обводжу Віку поглядом. - Що ти тут робиш? З тобою все гаразд?

- Так. - Стає навшпиньки та обіймає. - Просто скучила! Вирішила зробити сюрприз. Можна зайти? - Питає, а я розумію, що досить не ввічливо тримати дівчину на порозі.

- Звичайно! - Відходжу в бік, пропускаючи її до квартири.

     Трішки ніяково. Житло з’ємне та ще й досить бюджетне. Але підтримую його в чистоті. Що можу - лагоджу. Навіть освіжив косметичним ремонтом. Та може вона звикла до більшого… 

- Пригостити тебе чимось? - Цікавлюся. 

- Ні дякую! - Озирається, але відрази на обличчі не бачу. Лише проста цікавість. - Ти себе добре почуваєш?

- Та наче! - Не збрехав, але і правду не хочу розповідати. Переживатиме, сваритиметься. Навіщо їй зайві переживання?

- Може подивимося якийсь фільм разом? Якщо ти не дуже зайнятий. 

- Давай! - Віддаю їй пульт.

       Довго клацає, змінюючи канали, доки не зупиняється на одному. Старий фільм, здається “Міцний горішок”, але у порівнянні з іншими - не самий гірший. Зручно вмощується поряд зі мною. Притуляється саме з того боку де добряча гематома та синець на ребрах. Вже навіть встигла декілька разів зачепити. Зціпив зуби від болю, але втримався. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова"