Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

Ускладнювало все те, що ніхто із його «великої, дружньої» сім’ї не володів магією, а тому духа ніхто не бачив і не чув, доки той не починав лютувати. Зрештою, рідні померлого почали думати, що в їхньому домі завівся демон, і всіма силами намагалися його вижити.

Вінфред добрі дві години витратив, переказуючи їм усі образи неспокійної душі, перш ніж та очистилась від кривди і відправилась до праотців.

Це був, чи не перший в практиці Шейна випадок, коли дух добровільно покинув цей світ просто виговорившись.

Щоправда, після цього допомоги уже потребували родичі покійного, але на щастя надання психологічної підтримки в обов’язки демоноборців не входило, а тому Шейн з чистою совістю їх покинув.

Але на цьому неприємності не закінчилися. На черзі був улюблений син сімейства магів, який внаслідок безконтрольного викиду магії передчасно помер, але з невідомих нікому причин цей світ не покинув.

Хлопчина був молодим і, як у кожного стихійника, у нього були всі шанси стати видатним магом. Але щось пішло не так, і він не зміг впоратись зі своєю магією.

І, як це часто буває з неспокійними душами, про своє смертне життя він нічогісінько не пам’ятав, що неймовірно засмучувало його вельможну матір.

Жінка ридала не припиняючи. В своєму горі вона ні про що інше думати не могла. І Шейн цілу годину намагався пояснити вбитій горем матері, що магічного способу повернути пам’ять її мертвому сину немає, а прив’язати душу до одного місця, означає приректи її на вічні муки і страждання.

Зрештою, перш ніж жінка усе зрозуміла, він добру половину свого резерву витратив на заспокійливі чари.

І гнів не було на кому зігнати. Всі члени його команди примовкли після вранішнього інциденту, і як на зло той єдиний демон, що трапився їм за увесь день на боротьбу налаштований не був.

Убивши в безпам’ятстві свого коханого, демонеса, пригадавши своє смертне життя, сама радо кинулася під нищівне закляття Шейна.

А, оскільки, дозвіл на знищення їм видати не встигли, капітану довелося на добру годину затриматися на роботі, щоб в усній і письмовій формі пояснити начальству причини свого рішення.

Взагалі новий начальник йому подобався ще менше ніж Лірен. Лірієць хоча б дурних запитань не задавав і ніколи не вимагав від них неможливого. Мабуть тому, що і сам побував у шкурі демоноборця і знав з чим вони стикаються під час патрулювань.

Зрештою, коли Шейн повернувся додому, надворі уже була ніч. Тихо, стараючись не шуміти, він роззувся в коридорі і акуратно повісив на вішак свій плащ. В квартирі було напрочуд тихо, і Шейн припустив, що Аніка уже спить.

Все ж, яким би дурнуватим не був сьогоднішній день, були в ньому і плюси. Він майже не думав про дівчину.

Усі ці примари, з їхніми родичами і прижиттєвими проблемами, добряче відволікали. Так що під кінець робочого дня усі підозри стосовно неї, почали здаватися йому надто надуманими і роздутими.

Прийнявши душ і переодягнувшись в домашнє, Вінфред вирішив втамувати перед сном голод, і попрямував на кухню.

Він витягнув з кухонної шафи свій улюблений пиріг, відрізав від нього шматок і навіть з’їв половину, перш ніж усвідомив, що щось не так.

Перші декілька хвилин він просто розгублено дивився на інший кінець столу, продовжуючи бездумно жувати. Аж раптом зрозумів, що його збентежило – їжа, яку він залишив зранку на столі, залишилася  непочатою.

Шматок пирога застряг йому в горлі, і він голосно закашлявся. Від тривоги спітніли долоні і різко забракло повітря. Шейн відкинувши рештки пирога метнувся в кімнату гості, але так і завмер на порозі – всередині було порожньо.

На мить він втратив над собою контроль і шибки у вікнах забриніли, а магічні світильники замиготіли від надлишку магічної енергії. Опанувавши свої емоції, Шейн заплющив очі і примусив себе думати логічно. Навіть, якщо вона не тут, він все ще може з нею зв’язатися. У неї ж має бути магічне дзеркальце!

Те саме, яке лежало собі спокійно на тумбочці біля ліжка…

Все всередині Шейна перевернулося від тривоги. Він намагався переконати себе в тому, що все гаразд, що вона не могла далеко піти і обов’язково повернеться, але на противагу цим думкам у пам’яті зринали спогади про той відчай, який йому уже довелося одного разу пережити. Про страх і безпомічність, з якими довелося зіткнутися, коли Аніка зникла.

Розриваючись від протиріч Шейн наосліп витягнув щось з шафи Аніки, і кинувся в свій кабінет.

Можливо він сам себе накручує, і вона ось-ось повернеться сама. Можливо він даремно хвилюється. Але що як це не так? Раптом з нею знову щось трапилось? Що як вона потребує допомоги і нікого немає поряд. Що як..?

Йому буде значно спокійніше, якщо він просто знатиме, де її шукати. Він просто спробує одне закляття і коли побачить її місцезнаходження…

Вилаявшись собі під носа він, нарешті – з третьої спроби, відкрив тремтячими руками шухляду. Коли Аніка зникла, він скупив усі доступні мапи, але тоді йому так і не вдалося її відшукати. Шейн завмер на мить, глибоко вдихнув і тільки після цього розгорнув на робочому столі карту Совігарду.

Відрізавши шматочок від футболки дівчини він магією підпалив її і змішав попіл з порошком в’язги, після чого розрізав ножем руку і зцідив в порошок трішки крові. Порошок в’язги служив своєрідним провідником, що дозволяв встановити зв’язок між шукачем і шуканим. Перемішавши усе, він вилив отриману в результаті суміш на мапу.