Читати книгу - "Планета Pixar"

який я виніс із IPO у своїй попередній компанії, Electronics for Imaging, полягав у тому, що коли інвестори й віддають чомусь перевагу, то це передбачуваності й стабільності. Вони значно більше нервують, коли щось вказує на нестабільність і мінливість. А правда полягала в тому, що жоден із наших прогнозів щодо Pixar не був ані надійним, ані стабільним. Було неможливо передбачити касові збори, а графік випуску фільмів був, м’яко кажучи, умовним. Після виходу «Історії іграшок» може пройти не менше трьох років, доки наступний мультфільм побачить світ. Передбачення результатів роботи Pixar мало чим відрізнялося від здогадок. Інвестори могли сприйняти нешаблонну бізнес-модель, проте я не думав, що це був плюс.

Насправді весь мій досвід в юриспруденції та бізнесі показував: не було жодної іншої операції, більш обтяженої складнощами й ризиком, аніж запуск IPO. Щоб вона відбулася, потрібен майже неможливий збіг обставин — стратегічних, фінансових, юридичних та ринкових умов. IPO має давню історію, і вона доводить, як складно добитися успіху на цьому поприщі. Коріння перших публічних пропозицій сягає майже чотирьох століть тому і пов’язане, як це не дивно, з мускатним горіхом.

У ХХ столітті рушієм розвитку корпорацій стали інновації, а у XVII ним були спеції: мускатний горіх та його лушпиння, гвоздика, кориця, перець, імбир. Ці екзотичні приправи були надзвичайно популярними в Європі, використовувалися для заправки та зберігання їжі, виготовлення ліків і афродизіаків, відігравали роль багатих подарунків і навіть валюти для купівлі-продажу. Велася інтенсивна торгівля спеціями. Вона була джерелом постачання рідкісних приправ із таких екзотичних віддалених країв, як острови Банда — десять крихітних вулканічних островів у морі Банда, у той час — єдине місце в світі, де росли дерева мускатного горіха. Судноплавна експедиція туди й назад могла зайняти аж два роки. Щоб гарантувати успіх подібних експедицій, державна влада дарувала торговельним компаніям монополії — дозволи на виняткову торгівлю спеціями.

Однією з таких компаній була Голландська Ост-Індська компанія, заснована 1602 року. Вона зростала, доки не стала наймогутнішою та найбагатшою компанією на планеті, значною мірою завдяки нестримній жорстокості, з якою вона взяла під контроль Острови прянощів. Це була перша величезна мультинаціональна корпорація, що мала найбільший вплив у сфері торгівлі протягом наступних двохсот років. 1604 року Голландська Ост-Індська компанія продала акції для інвесторів під час заходу, що став предтечею сьогоднішніх IPO. Отриманий таким чином капітал компанія використала для фінансування своїх експедицій і навіть заснувала перший із сучасних майданчиків для продажу своїх акцій, — Амстердамську фондову біржу. На біржі всі охочі могли придбати свою частку Голландської Ост-Індської компанії і потім у буквальному значенні виглядати повернення свого корабля.

З часом виявилося, що придбання частки компанії для осіб, які не мали приватної участі в її початковому капіталі, може обернутися палицею на два кінці. З одного боку, це дало змогу залучати капітал у таких кількостях, які ніколи раніше не були досяжними. Подібний підхід теоретично давав змогу й нам зібрати 100 мільйонів доларів для створення повнометражних фільмів. З іншого боку, можливість залучати кошти від непосвяченої публіки також тягнула за собою небезпеку шахрайства, що врешті-решт вилазило боком, завдаючи непомірної шкоди.

До прикладу, звідки потенційним покупцям акцій Голландської Ост-Індської компанії було знати, чи не вийде так, що на флот кораблів, який за кілька місяців повертатиметься, навантажений рідкісними спеціями чи іншими товарами, не нападуть пірати, щоб розграбувати багатства? І навіть гірше — а раптом хтось у самій Голландській Ост-Індській компанії знав би про те, що вантаж буде вкрадений піратами, однак тримав би цю інформацію в секреті, щоб продати акції за вищою ціною тим, хто такими відомостями не володів? Ця проблема, сьогодні широко відома як інсайдерська торгівля[29], така ж стара, як і промисел спеціями.

Через кілька століть після того, як Голландська Ост-Індська компанія вийшла на публічний продаж акцій, численні скандали й шахраювання на ринку цінних паперів мали мінімальний вплив на економіку в цілому. Інвестиції були під силу лише крихітному прошарку населення, яке володіло вільними для вкладення коштами. Але все змінилося у двадцятих роках ХХ століття.

За розквіту, що настав після Першої світової війни, американський середній клас, який невпинно зростав, інвестував гроші на фондових біржах у раніше не бачених масштабах. А це означало, що коли ринок обвалився в 1929 році, економічне потрясіння було таким широким і сильним, що стрімко зруйнувало фінансову стабільність мільйонів, і країна занурилася у глибини багаторічної депресії. Щоб упевнитися, що нічого подібного більше ніколи не станеться, Конгрес ухвалив звід законів, які й до сьогодні регулюють діяльність кожної компанії, що збирається залучити капітал шляхом публічного продажу акцій. За дотриманням законів стежить державна агенція, що має назву Комісія з цінних паперів та бірж[30]. Саме ці законодавчі норми мали регулювати також і спробу Pixar стати публічною корпорацією.

Головна ідея сучасних законів, що убезпечують інвестиційну діяльність, полягає в тому, що вкладники можуть на власний розсуд ухвалювати рішення про інвестування в компанії, доки їм надається однакова й точна інформація, яка дозволяє приймати рішення. Світ, де одні були обізнані, а інші — не знали нічого, мав залишитися у минулому. Вивести Pixar на публічний продаж акцій означало описати й розкрити дані про кожну деталь її бізнесу. Діяльність публічної компанії нагадувала життя в прозорому акваріумі. Якщо вже вийшов на публічний продаж акцій — більше не сховаєшся. Ніде. Нам доведеться терпіти нескінченний натиск запитань про кожну дрібничку, пов’язану зі справами. Pixar буде змушена витримати таке всезагальне ретельне дослідження, з яким ніколи раніше не стикалася. Нам слід було підготуватися до цього.

Ризики піксарівського бізнес-плану в поєднанні з небезпеками, що супроводжували виведення компанії на публічний продаж акцій, змушували мене дотримуватися обережності. А ось Стів не переймався ні одним, ні іншим. Я був практично певен, що він марить IPO Pixar і вже бачить у мріях, як піксарівські акції шалено збільшують вартість на фондових біржах, а отже, всьому світу стає відомо, чого варті особисті інвестиції Стіва в компанію. Я непокоївся, чи не дивиться він на IPO Pixar крізь надто рожеві окуляри.

— Здається, зараз ситуація на ринку здорова й сприятлива, — заявив Стів одного ранку під час нашої телефонної розмови. — Знайомі кажуть, що настав хороший момент. Інші компанії теж готуються до виходу на публічний продаж акцій. Схоже, Netscape[31] покаже небачений результат. Але думаю, що Pixar здатна навіть на більше.

Усі були неабияк захоплені запланованим виходом на фондову біржу компанії Netscape. Ця публічна пропозиція була однією з перших у новій на той час сфері Інтернету —