Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

Після того шоу (іншого слова тут просто неможливо дібрати), яке Надя влаштувала перед Владиславом, вона закрилася в собі. Усю дорогу до нашої квартири вона мовчала, занурившись у власні переживання, а вдома одразу пішла приймати ванну, не сказавши мені ні слова. Бачачи її вразливий стан, я не став тиснути на неї та вимагати пояснень, адекватно розуміючи, наскільки це було б недоречним у даній ситуації.

Я спершу не міг зрозуміти, що відбувається, але всі частини пазлу стали на свої місця, коли я зайшов у Фейсбук і побачив відео на сторінці місцевої новинної спільноти, яке стало темою палкого обговорення людей. Звісно ж, не кожен день прямо в центрі міста відомий і багатий бізнесмен влаштовує привселюдний скандал зі своєю колишньою покоївкою, а тепер успішною юристкою.

Я одразу ж закипів. Який нормальний чоловік дозволить собі так грубо поводитися з жінкою? Його поведінка була абсолютно ненормальною та переходила будь-які рамки допустимого!

Я злився на Владислава за те, що він був таким негідником і наважився образити Надю. Я злився на брата за те, що змусив мене переконати Надю піти на цю кляту зустріч, яка обернулася справжньою катастрофою. І, звісно ж, я злився на самого себе за те, що дозволив цьому статися.

А ще мені було шкода Надю. Чому на її шляху постійно опиняються погані чоловіки? Вона ж заслуговую на краще.

Щойно заплакана Надя вийшла з ванни, я запропонував їй гарячий шоколад, від якого за нормальних умов вона точно б не відмовилася, проте зараз похитала головою, пригнічена неприємностями цього день.

— Ні, дякую.

— Точно? — перепитав я. Хотілось хоч якось покращити її настрій, тож я зробив ще одну спробу розрадити її: — Якщо хочеш, ми можемо влаштувати марафон серіалу «Доктор Хто»…

Проте в сірих очах дівчини я не побачив навіть крихітного спалаху ентузіазму. Там були лише втома та пригнічення.

— Мабуть, я ляжу сьогодні раніше, Дімо.

Я не став наполягати, оскільки чудово розумів, що Надя цього дня особливо сильно заслуговувала на спокій і відпочинок. Залишалося тільки сподіватися, що завтра буде краще.

***

Близько третьою години ночі мене розбудив телефонний дзвінок. На щастя, Надя відрізнялася справді міцним сном, тож вона продовжила спати, час від часу тихо посапуючи.

Я поглянув на екран і побачив ім'я брата. Спочатку не хотів брати слухавку, але потім все ж вирішив, що таки потрібно повідомити йому про своє рішення більше не дозволяти коханій бачитися з Владиславом. Вийшов на балкон, на якому було дуже холодно, проте я ладен був потерпіти заради того, щоб Надя точно не мала змогу почути цю розмову.

— Обов'язково телефонувати серед ночі? — незадоволено буркнув я, взявши слухавку.

— Тобі та Наді потрібно терміново поїхати якомога далі зі Львова.

Ось цього я точно ніяк не очікував. Увесь бойовий настрій в один момент як рукою зняло.

— Навіщо? — ошелешено запитав я.

— Просто повір, що це надзвичайно важливо.

Ну звісно, Степан, як завжди, не довіряв молодшому братові та все важливе тримав у секреті від нього. Та більше я не збирався терпіти таке ставлення до себе. Подібне вже в печінках сиділо, настав час змін у наших взаєминах.

— О ні, так не піде. Я не збираюся просто підкорюватися тобі. Або ти розповісиш мені, що відбувається, або ми нікуди не поїдемо.

Степан важко зітхнув, зрозумівши, що я не жартую. Звісно, брат міг мене просто послати, проте, схоже, цього разу ставки були настільки високими, що він був змушений проковтнути подібну витівку з мого боку та прийняти нові правила гри.

— Гаразд. Усього я тобі не можу розповісти, проте дещо ти справді маєш право знати. У нас з Владиславом серйозні проблеми з нашим конкурентом. Його звати Данило Сербського…

Я одразу ж без проблем пригадав це ім'я.

— Стривай, це той, який..?

— Так, — підтвердив мої невеселі здогадки брат. — Мій товариш, якому я дуже довіряю, перебуває в близькому оточенні Сербського та щойно розповів мені, що після публічної сварки Влада та Наді Данило зацікавився її персоною. Підключивши потрібні зв'язки, він дізнався, що вона зараз зустрічається з тобою. Тепер ви двоє — головні мішені Сербського у війні проти нас з Владом, тому я наполягаю, щоб ви негайно залягли на дно, доки не стало надто пізно.

Було невимовно важко всю цю інформацію вкласти в голові. Я завжди знав, що Степан займається чимось незаконним, але ніколи не приділяв цьому багато уваги, оскільки ці справи не стосувалися мене та, будемо відверті, приносили великі гроші. Проте тепер моє життя перетворювалося на якийсь кримінальний голлівудський фільм, тож більше закривати очі на те, що мій брат був бандитом, я не міг.

— І скільки нам доведеться ховатися?

— Не знаю, — не став нічого вигадувати він.

— Гаразд, — погодився я, оскільки не міг вчинити інакше в цій ситуації.

Очевидно, це були не жарти, а надзвичайно серйозна справа. Безтурботні часи закінчилися.

Завершивши розмову, я повернувся до спальні та поглянув на Наді. Довге темне волосся веєром лежало на подушці, а на прекрасному обличчі можна було помітити дивовижний спокій. Напевно, Наді снилося щось приємне. Мені так не хотілося її будити, але іншого виходу не було.