Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     Павло запропонував Фані залишитися вдома, оскільки вона не добре себе почуває, але дівчина і чути не хотіла, що проґавить таку пригоду.

    - Ти просто перелякався, бо ще не бачив мене такою блідою. Але я вже пристосувалася, навіть іспити здавала, - похвалилася наречена. Її наївній натурі навіть на думку не спало, що це може бути розцінене, як натяк на те, що сестра Павла – лінива.

     Біля будинку 10 на вулиці Академіка Богомольця, зупинилося світле ДЕУ. Звідти вийшли, чи радше виповзли, двоє людей: гарна струнка дівчина, що заплела своє біляве волосся у французьку косу та молодий стрункий шатен.

     - Дім, солодкий дім, - сказав англійською Павло, перед дверима УКРБЮРО Інтерполу.

      Володар приймальні із пухкими губами та наманікюреними руками зустрів їх, як рідних:

    - Кого я бачу! Це – знову ви! Він чекає на вас. Але у цій пурпуровій сукні Ви виглядаєте приголомшливо, – сказав він ошелешеній Фані.

     - Дякую, - буркнула дівчина. – Але у мене ревнивий наречений.

     - Я здогадався, - промимрив власник приймальні, - ще тоді, - Фані вирячилася, а Павло почервонів. – Щоправда, тоді я думав, що ви – двоє хлопців. Ми ж в Європу прагнемо.

     - Здається, - сказав Павло, поки вони йшли владними коридорами, - я його недооцінив. – Він зарозумілий, але уважний.

      Вони постукали до великих дверей, на яких блищала табличка: “Керівник УКРБЮРО ІНТЕРПОЛУ”  і, так і не дочекавшись відповіді, увійшли.

      Кімната все була невеличка (ніби за цей час пан Тарас міг розширити простір!), але добре облаштована. М’яке крісло для керівника, і прості незручні дерев’яні стільці для тих, хто спілкувався із ним. Одне біле пластикове вікно, яке  було зачинене, виходило на внутрішній двір. Стіни скрізь були оббиті світлими  дерев’яними панелями, на перший погляд, із звуконепроникними цілями. У кімнаті працював кондиціонер, зараз виставлений на 23 градусів за Цельсієм. Фані припустила, що це через те, що назовні було 16 градусів та, час від часу, падав невеличкий дощ.

    - Я його одразу попередив, - заскиглив пан Тарас зі свого  м’якого шкіряного крісла, а Фані з Павлом здогадалися, що мова йде про пана Кестрел, - що це - моя остання справа із вами. Ви двоє - надзвичайно небезпечні. Де ви не з’являєтеся - самі лише трупи, вибухи джипів та головорізи.

    - Але цього разу, - спробував виправдатися Павло, - це провина тітоньки Квітки. Якби вона не наполягала, щоб ми відвідали батьків Феофанії, ми би не знайшли труп.

     Фані хотілося заявити, що це вона перша знайшла мертве тіло, але заради отримання цінної інформації, дівчина промовчала.

    - Отже, - зазирнув до своїх паперів пан Тарас, - нас би ця шлюбна агенція ніколи б не зацікавила, якби не податкова. Податківці скрізь бачать самих лише ухилянтів від сплати податків! – Гнівно заявив він, - а ми потім маємо клопоти. Менше з тим. Податківці стверджували, що ця агенція витрачає коштів більше, ніж отримує, чи це її власники… Тож, я припускаю, що ми мали виявити за якими господарськими операціями у них крутяться готівкові кошти та куди йдуть.

     - А про що звітувала нещасна небіжчиця? – Запитав Павло.

    - Саме через це, я і погодився допомогти вам. – Знову заскиглив пан Тарас. - До речі, у вас є той застосунок, чи додаток від нашого литовського друга? Тоді краще спілкуватися через нього. Сюди приходьте, у крайньому випадку. Наприклад, якщо матимете якісь матеріальні докази. А щодо пані Бондаренко, то всі її звіти, і паперові, і електронні зникли. Ми точно не впевнені, але це сталося перед її вбивством.

     - Ого! – Разом зауважили Фані та її наречений. – Це вже схоже на те що її цілеспрямовано хотіли вбити, через цю інформацію.

      - Або, - обережно сказав пан Тарас. – це - лише збіг. От що погано у нашій професії! Тут збіса забагато збігів!

     - Втім, - зауважила Фані, - ця шлюбна агенція була прибуткова, чи з великими обсягами, інакше податкова ними б не зацікавилася.

    - Ось, - поклав перед ними стос паперів пан Тарас. – Це - вся наявна у мене інформація. Я її роздрукував, щоб було зручніше дивитися, але і для вас один примірник залишив. І ще один нюанс. Схоже вони настільки перестраховуються, що жоден зі встановлених жучків, чи відеокамер пані Бондаренко не працював. Якесь магнітне поле там, чи що.

    - «Ліхтар кохання», - прочитали Фані та Павло та смикнулися.

    - Щось знайоме? – Пожвавішав агент Інтерполу.

    - Ніби так, але я не певна, - збрехала Феофанія, - а ти, коханий?

    - Я теж не певний, а чим вони займаються?

     Реклама пропонувала послуги з:

    - пошуку майбутньої  розважливої дружини;

    - пошуку майбутнього розважливого чоловіка;

    - послуги ескорту…

    - Стривайте, - сказала Фані, - це хіба не проституція?

    - Не зовсім, - стомлено мовив пан Тарас. – Тобто, зазвичай так і є, коли пишуть такі оголошення. Але якщо фірма респектабельна, то вони просто надають жінку, чи чоловіка в оренду. Скажімо, вам потрібно з’явитися на вечері випускників, а ви – самотня, тож гарного кавалера, який не ставитиме зайвих запитань можна орендувати у них. Тут головне, не вийти на брата своєї однокласниці. – І він зареготав. Фані та Павло дивилися на нього із осудом.