Читати книгу - "Система Маяк, Mary Uanni"

— Це не має значення, — сказав він. — Можливо, це знак, що ти повинна щось змінити у своєму житті.

Єва в була захваті від його спокою та здатності говорити саме те, що їй потрібно почути. Після довгого дня прогулянок містом і обговорень, вона повернулась.

У другий вечір вони сидять на терасі, споглядаючи захід сонця. Єва мовчала, а потім раптом запитала:

— Чому ти досі тут? Чому не забрав мене?

Алекс подивився на неї і, трохи нахиливши голову, відповів:

— Твоя місія тут ще не завершена.

Ці слова змусили Єву задуматися. Вона відчула себе ніби в пастці між двома світами — реальністю і вигаданим світом, де Алекс постійно поруч, ніби він і справді її янгол.

Єва прокидалася вже третій ранок поспіль, і Алекс, як завжди, був поруч. Він знову сидів на кухні, спокійно попиваючи чай, ніби це було найприродніше у світі. Єва вже звикла до його присутності, і тепер її тривожили зовсім інші питання.

Вона замислилась, як це можливо, що він щоранку знаходиться в її домі. Чи справді він ангел, як вона вважала, або ж усе це лише її уява? І саме цього ранку вона вирішила розібратися в цьому питанні.

— Алекс, — голос Єви звучав серйозно, коли вона сіла навпроти нього за стіл. — Як ти щоранку з'являєшся в моєму будинку? Я ніколи не чула, щоб ти заходив. Мені здалося, що ти просто матеріалізуєшся, як справжній ангел.

Алекс посміхнувся і поставив чашку на стіл, трохи нахиливши голову. Його глибокий погляд був сповнений розуміння та, можливо, навіть якогось жалю. Він зітхнув, ніби готувався розповісти щось важливе.

— Єва, — почав він м'яким голосом, — я не ангел. Насправді, ти дала мені ключі до свого будинку.

— Що? — Єва відсахнулася, відчуваючи, як її думки почали плутатися ще більше. — Коли я могла це зробити?

— Ти була в бреду, — відповів Алекс, трохи посміхнувшись. — Ти була впевнена, що я ангел, і дала мені ключі, щоб я міг заходити, коли захочу. Ти навіть сказала, що довіряєш мені більше, ніж будь-кому.

Єва не могла цього пригадати. Вона розгублено дивилася на Алекса, намагаючись знайти у своїй пам'яті хоч якийсь натяк на цей момент. Але все було туманом.

— Це через чіп? — запитала вона, вловивши нитку розуміння.

— Так, через чіп. Ти пережила галюцинації, і це спотворювало твоє сприйняття реальності, — пояснив Алекс, його голос звучав серйозно, але водночас заспокійливо. — Але тепер ти починаєш повертатися до тями.

— Тому я бачила лише тебе? — Єва опустила погляд, відчуваючи, як її щоки спалахнули соромом. Вона була впевнена, що три дні бачила лише Алекса і вважала його посланцем з іншого світу.

Алекс кивнув. — Так. Твоя підсвідомість вирішила, що я ангел. Але я звичайна людина, Єво. І я тут, щоб допомогти тобі розібратися з тим, що з тобою відбувається.

Єва заплющила очі, намагаючись переварити все, що почула. Її погляд став серйозним.

— Отже, перший крок — дістати ці чіпи, — впевнено сказала вона.

Алекс кивнув. — Але це не так просто. Чіпи пов’язані з твоєю нервовою системою. Якщо їх неправильно видалити, це може призвести до серйозних наслідків.

— Я знаю, — тихо промовила Єва, злегка здригаючись від усвідомлення, що це не так легко, як їй хотілося. — Але це треба зробити. І якщо ти готовий допомогти, ми впораємося.

— Ми не самі в цьому, — Алекс хитнув головою. — Я вже знайшов інших, хто готовий допомогти. І сьогодні вони будуть тут.

Єва підняла брови, вражена. — Інші?

— Так. Пам'ятаєш, я казав, що ми не зможемо зробити це самі? — Він встав, глянувши у вікно, ніби перевіряючи, чи немає там когось. — Сьогодні до нас приєднаються Марк та Аліса. У них є досвід з такими справами.

— І що ми будемо робити далі? — запитала вона.

— Спершу ми маємо знайти безпечний спосіб видалити чіпи. Є кілька фахівців, яких я знаю, — Алекс повернувся до неї, зосереджено дивлячись в очі. — Але спочатку потрібно зрозуміти, чому ти забула про систему і як вона могла це зробити.

— Ти маєш на увазі, що я добровільно погодилася на це? — Єва підняла погляд, глибоко задумавшись.

— Можливо, — Алекс зітхнув. — Можливо, це було твоє рішення. Але чому ти забула про це — ось у чому головне питання. І відповідь на це може бути ключем до всього.

До вечора Марк і Аліса вже були у квартирі Єви. Марк, завжди в своїй звичній неформальній манері, виглядав розслаблено, але його очі видавали приховану напругу.

— Ну що, приступаємо? — сказав він, сідаючи поруч із Євою. — Ми маємо серйозно розібратися, чому це сталося з тобою, Єво.

Аліса підняла руку, щоб додати. — Спершу нам потрібно дізнатися більше про те, як працює система. Це не просто звичайна штука, це щось значно складніше.

Єва кивнула, відчуваючи підтримку друзів. Вони були з нею, і це давало їй сили рухатися далі.

— Ми можемо почати з твоїх спогадів, — запропонував Алекс. — Якщо ти згадаєш, коли і як ти вирішила взяти участь в експерименті, це може дати нам багато інформації.

— Добре, — погодилася Єва. — Але це буде непросто.

Вона заплющила очі, намагаючись проникнути у ті далекі спогади, що були приховані десь у найглибших куточках її свідомості.

Алекс сидів трохи віддалік, спостерігаючи за тим, як Єва та Марк активно обговорювали план дій. У них був свій особливий зв’язок — це було видно з кожного обміну поглядами, кожної репліки, якою вони ділилися. Єва навіть сміялася з якоїсь жартівливої репліки Марка, і Алекс раптом відчув, як щось неприємно защеміло всередині.

"Вони знають одне одного давно, — подумав Алекс, — і, схоже, можуть говорити без слів". Його погляд затримався на Маркові, який нахилився ближче до Єви, ніби між ними існував якийсь невидимий бар'єр, який їм двом було легко подолати.

— Єва, ти пам'ятаєш, як ми разом справлялися з усім цим ще тоді? — запитав Марк, його голос звучав злегка ностальгійно.

Єва посміхнулася. — Звичайно. Це було весело… навіть якщо й небезпечно.