Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— А я от з ранку дорогою сюди, взяла декілька брошур, — сказала я витягуючи різнокольорові листочки з сумочки і демонструючи їх йому.

— Вирішила закинути свої планувальні здібності і покластися на готовий матеріал від інших? — Він здавався дещо підбадьорився, тож я вирішити цього разу не грубити йому, щоб не втратити цю нотку зацікавленості.

— Я нічого не покидала, просто вирішила подивитися, що пропонують місцеві організації. І я навіть знайшла дещо що мене миттєво зацікавило, вже навіть встигла зателефонувати і забронювати годину.

— І що ж це таке? — Його байдужість замінилася повною цікавістю.

— Плавання з акулами, — сказала я майже вскакуючи зі стільця на емоціях. Його очі дещо округлилися.

— Ого,справді не очікував, що ти почнеш з чогось настільки екстремального.

— Якщо чесно я сама від себе цього не очікувала. Але справді щаслива, що наважилась.

— Чи можна запитати о котрій ти плануєш плавання?

— О четвертій вже маю бути на березі. Потім на яхті відпливемо у відкритий океан. Насправді не надто далеко, але на більшу глибину ніж ми з тобою запливали раніше. — Почала я багато говорити. Завжди коли я була або налякана чимось, або повна очікування я починала говорити без зупинку. Там буде спеціальна клітка в якій я знаходитимусь, щоб поглянути на них.

— Звучить весело.

— Так, я вже справді не можу дочекатися, коли побачу акул на власні очі.

— Щасливої тобі прогулянки підводним світом. Мені вже час, — сказав він забираючи свої речі і прямуючи до виходу.

— Бувай, — сказала я вслід.

 Сьогодні він вів себе по-іншому ніж зазвичай. Я навіть почала сумувати за попереднім Стівом, він хоч не давав мені засумувати навіть на секунду.

 Доївши свій сніданок, я також взяла речі і подякувавши персоналу на виході рушила до будиночку, готуватись до пригоди. Я вдягнула свій чорний купальник, взяла сонцезахисний крем, так як планувала провести ще деякий час перед запланованою годиною на пляжі. Я вдягнула легку літню сукню. Загалом збори в мене зайняли близько години, деякий час я ще дивилася відео на телефоні, намагаючись загасити страх, що потроху виникав в мені. Це було моєю вічною проблемою, зробити щось на емоціях, а потім починати сумніватися в прийнятому рішенні. Прийшовши на пляж я відразу розстелила покривальце і займаючи зручну позу вирішила зателефонувати батькам по відеодзвінку. Майже миттєво підключилася до дзвінка мама, а за декілька секунд і тато.

— Привіт!

— Стейсі можеш і частіше телефонувати батькам. Знаєш ми взагалі то хвилюємось за тебе. Зникла на абсолютно іншому континенті і майже не телефонуєш нам, що нам по твоєму робити.

— Мамо, я телефонувала тобі, лише декілька днів тому, і ми тоді говорили майже чотири години. Це ти мене змусила показувати тобі місцеву територію.

— Звісно, я повинна хоча б знати де ти знаходишся, а то від тебе жодних новин. Знаєш мені навіть доводиться телефонувати твоїй подрузі, щоб хоча б дізнати чи ти ще жива.

— Що? Ти телефонувала Дженіфер? — Сказала я здивованим голосом з краплями невдоволення.

— Так, а що мені ще залишалося робити? Ти майже зовсім не телефонуєш, а коли всетаки дзвониш то виглядаєш так неначе тебе змусили це зробити.

— Нічого подібного, мамо. Якщо на наступний раз цікавитимешся як я тут, тоді тобі варто в першу чергу зателефонувати мені. Я не хочу змушувати моїх друзів переставати спілкуватися зі мною, так як весь час їм будеш телефонувати ти.

— Стейсі, не варто це настільки перебільшувати. Вона була абсолютно не проти поговорити зі мною. Я б сказала навіть, що звучала вона в рази сердечніше ніж ти зараз.

— Можливо тому, що це не її мама набридає друзям дочки, дзвінками.

— Гаразд, я вважаю, що вам варто пробачити одна одну і нарешті розповісти мені хоч щось цікаве, — нарешті знайшовши вільну секунду від нашої сварки сказав тато.

— Вибач, тату. Ти ж знаєш я терпіти не можу коли лізуть в мої справи без дозволу.

— Тоді щоб такого більше не траплялося тобі самій варто кожен день виходити на зв’язок, або хоча б писати смс.

— Добре, я зрозуміла мамо. А тепер давай будь ласка закриємо цю тему.

— Добре, але якщо знову не телефонуватимеш нам, ми її знову відкриємо.

— Гаразд, я це вже зрозуміла. — Сказала вже трішки втомленим голосом.

— Бачу що ви вже закінчили, тож що нового? — Знову запитав тато.

— Так, потрібно було вам відразу це розповісти. Сьогодні о п’ятій я йду плавати з акулами.

— ЩО? — Не втрималась мама.

— Не варто так хвилюватися, це абсолютно безпечно. Я буду не прям відкрито плавати з ними, це буде лиш окремо споруджена територія.

— В такому разі попрошу тебе ще раз зателефонувати сьогодні після того як закінчиш.

— Обіцяю, що так і зроблю, — відповіла я сміючись.

 Наша розмова тривала ще майже півтори години, так як я намагалася розповісти про все що зі мною сталося за цей період, а це займає не мало часу коли в розповідь вступають емоції. Решту часу до зустрічі з інструктором з дайвінгу, я провела плаваючи і засмагаючи на березі, навіть один раз купила собі полуничне морозиво, коли стало вже занадто жарко.