Читати книгу - "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава"

– То що ж сталося? – запитала я.

– Ти зустріла принца Лео? – кинулась до сестри Ешлі.

– Так… – відповіла Джессі, – він знову запитав мене, чи хочу я одружитися з ним, я погодилась, і він поцілував мене!

– То це ж чудово, сестричко! – раділа старша принцеса.

– Але що ж скаже тато?.. І як же ти? – Джессі сіла поруч з нами.

– Принц Лео мені ніколи не подобався, – відповіла Ешлі.

– Чому ж? – запитала Джессі.

– Він занадто самозакоханий і поводить себе занадто шляхетно… Занадто ввічливо і неприродньо… Він не для мене.

– Тому ти не хотіла одружуватись з ним?

– Ну, це теж… А ще, я відразу зрозуміла, що ти не байдужа до нього, ще тоді, коли він вперше приїздив до нас у палац.

– А пам’ятаєш, як була дуже сильна гроза, і принц Лео був змушений залишитися ночувати у нас? А ти підклала жабу йому на подушку! Потім він ще довго не приїжджав на гостини…

Ми всі втрьох зайшлися дзвінким сміхом.

– А коли я заміняла тебе у ролі принцеси, принц Лео мене звинувачував у цьому! - звернулась я до Ешлі.

– О, він досі не забув цього?! Ото злопам’ятний! – обурилась дівчина.

– А я думаю, що він милий… І чарівний, справжній джентльмен… Що б не сталося, завжди прекрасний… – мрійливо промовила молодша принцеса.

– Ну, так, звісно… – нудно протягла Ешлі.

– А як щодо Зоряна? – запитала я.

– Ти хочеш зустрічатися з ним? – стрепенулася Джессі.

– Ні, я не про себе, – я багатозначно поглянула на Ешлі.

– Я подумаю про це… – зашарілася справжня принцеса.

– Гаразд, дівчата, ходімо до всіх. Найважливіші новини ми обговорили, про тутешніх красунчиків попліткували, а тепер час відпочити і вдосталь насолодитися цим вечором. Все ж таки, ми перемогли відьму Ценізію, а все завдяки твоєму Джульєнчику! – промовила Джессі і на останньому слові підштовхнула мене убік.

– Будемо вдячні йому, – відповіла я. А особливо вдячною буду я. Якщо б він тоді не з’явився, зараз я була б вже давним-давно мертва. А ще відьма захопила б усі світи… Так, Джульєн – герой, – ходімо!

Ми попрямували до зали з колонами, де вже всі давно нас чекали. Щойно відчинилися подвійні двері, як одразу ж заграла мелодійна класична музика.

– Схоже, ми спізнились… – прошепотіла я.

– Пам’ятай, дівчата ніколи не спізнюються, вони лише трішки затримуються, – прошепотіла мені у відповідь Джессі.

Принц Лео запросив своє золоте сонечко – Джессі, до танцю, Зорян свою дворянську принцесу Ешлі, а Джульєн – мене. Ми всі кружляли залою, не зводячи очей від своїх партнерів по танцю. Часом, я поглядала то на Джессі, то на Ешлі, на обличчях яких сяяли зачаровані усмішки.

Атмосфера свята швидко просякла мою душу і я по-справжньому насолоджувалася цим вечором. Поруч зі мною був Джульєн, відьму переможено, а що потрібно ще? Кохання заполонило наші молоді душі і зовсім не збиралося відпускати. Лише одне питання залишилось не вирішеним: Як щодо телепортації з чарівного у наш світ?