Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Поряд з Катькою я почувався справжнісіньким підкаблучником. 

А як ще можна почуватись поряд із дівчиною, що вища за тебе майже на цілу голову і ширша в плечах?

Раніше я бачив цю вражаючу особистість лише на відстані, тому не думав, що вона така велика.

Сьогодні я чудово зрозумів, чому Катьку називають Халком. Особливо я це відчув, коли вона вирішила мене міцно обійняти, вживаючись у роль моєї дівчини. В якийсь момент мені здлося, що я чую хрускіт власних ребер.

Уявлення не маю, що Катька - Халк сказала Крітській, але це відразу подіяло. 

Тепер Юлька Крітська  не тільки обходить мене десятою дорогою, а ще й у мій бік боїться поглянути. 

Думаю, що моя люба Катруся задавила ту нахабну сталкершу своїм вагомим авторитетом.

Недарма кажуть, що за все у цьому житті доводиться платити. Ось і я зараз розплачуюсь за своє звільнення від Крітської.

Новина про те, що ми з неповторною і вражаючою Катрусею зустрічаємось, розповсюджувалась швидше, ніж лісова пожежа в посуху.

Вже після першого уроку я одержав повідомлення від Макса Гордієнко, в якому він кепкував з мене і моєї нової подружки. Мовляв, за такою надійною дівчиною я буду, як за кам'яною стіною.

Смішно йому... Побачив би я, щоб цей блазень робив, опинившись на моєму місці.

Я заспокоював себе тим, що посміються і забудуть. Просто треба робити вигляд ніби все нормально і мене не зачіпають їхні насмішки.

Сьогодні на мою нещасну голову окрім зайвого стресу випало ще одне серйозне випробування.

Довелося вести свою нову подругу, Катрусю, на шопінг..

Продавчині в магазинах докладали максимум зусиль, щоб не розсміятись, побачивши нас.

- Назарчику, котику мій кістлявий, ходімо в інший магазин, бо тут немає взуття нормального розміру. Тільки для карликів, - вже в котре за останню годину промовила моя мила Катруся.

- Не називай мене кістлявим котиком, - попросив я Катьку, бо у мене від такого звертання вже почало сіпатись око.

- Хіба я винна, що ти кістлявий, Назарчику? Треба краще харчуватись. Добре, я називатиму тебе  по-іншому. Милий сурікатик. Як тобі?

Почувши таке лагідне звертання, нестримавшись розсміялась одна із подавчинь, а у іншої від напруги виступили сльози.

Важко зітхнувши, я поплівся за Катрусею. Сумніваюсь, що в магазинах жіночого взуття ми щось знайдемо на її сорок другий розтоптаний, але ділитись своїми думками з нею я не горів бажанням.

А якщо Катруся образиться? Така дівчина і покалічити може. Навіщо мені зайві проблеми.

В наступному магазині на нас знову чекала чергова невдача. Від відчаю я мало вовком не завив. 

Не вистачало ще, щоб нас побачив разом хтось із моїх знайомих. Вони ж потім мені жити спокійно не дадуть, закидаючи дурними жартами.

Коли ми вже купимо ті бісові кросівки?

- Катрусь, сонечко моє ясне, якщо в жіночих магазинах немає підходящого взуття для такої розкішної дівчини, як ти, то може сходимо у чоловічі? Там легко можна знайти хороші кросівки нормального розміру, - обережно запропонував я.

- Хорша ідея, Назику. Я теж так деколи роблю. Веди мене туди, де ти сам зазвичай купуєш собі взуття. Твої кросівки мені подобаються.

Я і повів, дуже сподіваючись, що не зустріну когось із знайомих.

На щастя, нам вдалось підібрати кросівки для Катрусі без зайвих пригод. Я вже почав вірити у те, що дива існують і на радощах запросив Катрусю в кафе.

Чекаючи на наші замовлення, ми розговорились і виявилось, що вона - весела дівчина  з хорошим почуттям гумору.

- Назаре, оце так сюрприз! - Почув я дуже знайомий голос і ледь стримався, щоб не схопитись за голову руками.

Коли і де я встиг так нагрішити у своєму житті?