Читати книгу - "Назустріч долі , MarVit"

Віра сиділа на кухні, стискаючи конверт з результатами обстеження. Її серце билося швидко, а руки злегка тремтіли. Вона намагалася зібратися з думками, але страх стискав її зсередини. Вона не могла просто ігнорувати написане в документі — ризик ускладнень був надто реальним.

Артем увійшов до кухні і одразу помітив її стан.

— Що сталося? — запитав він, сідаючи поруч.

Віра подивилася на нього і передала йому конверт. Він розгорнув папір і уважно прочитав.

— Ми розберемося з цим, — твердо сказав він. — Я не залишу тебе одну.

Віра подивилася йому в очі, шукаючи підтримку. Вона знала, що йому можна довіряти, але страх все ще був поруч. Вона згадала, як колись залишила місто, як ховала правду про Данила, як боялася навіть подумати про можливість сім’ї. Але тепер усе було інакше.

— Мені страшно, Артеме, — прошепотіла вона. — А якщо щось піде не так?

Він узяв її руки в свої, зігріваючи їх.

— Все буде добре. Ми разом. Ми впораємося, Віро. Ти не одна.

У цей момент Данило зайшов на кухню, позіхаючи і потираючи очі.

— Що ви тут робите? — запитав він сонним голосом.

Артем посміхнувся і погладив сина по голові.

— Просто говоримо, малий. Йди спати, завтра буде новий день.

Данило кивнув і, не розуміючи всієї серйозності моменту, повернувся до своєї кімнати.

Коли двері зачинилися, Віра видихнула і сперлася на плече Артема. Вона знала, що попереду непростий шлях. Але вперше за довгий час вона відчувала, що їй є на кого спертися.