Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Стів

Ніч була ідеальною. Сміх лунав по всій кімнаті, коли ми сиділи за столом, насолоджуючись компанією одне одного. Мері виглядала неймовірно, її сукня робила її ще яскравішою. Я просто не міг відірвати від неї очей, і навіть не соромився цього. Вона була красивою, і мені пощастило сидіти поруч.

Ми спілкувалися, сміялися, просто насолоджуючись атмосферою свята, коли Макс раптом заговорив.

— Ей, як щодо гри в «Місто»? — запропонував він з тією його хитрою усмішкою.

— Звучить весело! — одразу відгукнулася Мері, її очі засвітилися. Всі навколо погодилися, і я відчував, як в повітрі виникає ще більше піднесення. Але була одна проблема.

Макс не захотів йти в свою кімнату по гру. І ось що він запропонував.

— Як щодо того, щоб ви двоє пішли зі мною? — запитав він.

Я вагався кілька секунд, але сама думка про те, щоб побути наодинці з Мері, навіть якщо на кілька хвилин, була занадто привабливою, щоб відмовитися.

— Добре, — сказав я, встаючи й простягаючи руку до Мері. — Підемо.

Ми вирушили до моєї кімнати, і весь цей святковий настрій, що оточував нас, здався ще більш інтимним і особливим. Як тільки ми зайшли, двері тихо зачиняються, і ми залишаємося наодинці. У кімнаті панувала м’яка, тепла атмосфера, і я не міг не усміхатися, дивлячись на Мері. Вона була просто приголомшливою – її сукня, макіяж, все про неї. Відчувалося, що світ за межами цієї кімнати просто зникає.

— Ти виглядаєш просто неймовірно в цій сукні, — сказав я тихо. — І макіяж… ідеальний. Ти виглядаєш, як героїня казки.

Мері усміхнулася, її щоки трохи почервоніли.

— Дякую, Стів, — її голос звучав теплим і ніжним.

Я зробив крок ближче, і серце почало битися швидше. Всі ці емоції між нами, ця енергія в повітрі… це було як магія. Її очі дивилися на мене, і я відчував, що цей момент може змінити все.

Вона наблизилася ще ближче, і її губи злегка розчинилися, наче вона щось збиралася сказати, але я не міг чекати. Я зробив перший крок, і наші губи злилися. Це був м’який поцілунок, обережний, як би ми обидва перевіряли, чи правильний це крок. Але потім усе стало більш інтенсивним. Я притягнув її до себе, відчуваючи, як моє серце почало битися швидше. Все навколо нас зникло, залишилась лише Мері і я.

І тут… був стукіт у двері.

— Гей, що ви там так довго? — почувся голос Макса з-за дверей.

Я відсторонився від Мері, і ми обоє затихли, серце продовжувало калатати в грудях. Мері була такою ж шокованою, як і я. Я провів рукою по волоссю, намагаючись зібратися.

Макс не став чекати на відповідь. Двері відкрилися, і він зайшов, усміхаючись, ніби нічого не сталося.

— Я подумав, ви заблукали, — сказав він, заходячи в кімнату. — Я прийшов за грою.

Я поглянув на нього, намагаючись приховати свою роздратованість. Мері, трохи зніяковіла, але з посмішкою, поглянула на мене. Ми обоє розуміли, що момент було перервано, але Макс здавався цілком не в курсі, а може, просто робив вигляд.

Ми з Мері швидко перезирнулися і пішли назад до інших. Гра була розставлена, і вечір продовжувався, але атмосфера вже не була такою, як раніше. Сміх, жарти, дзвін бокалів… все це звучало як фоновий шум, в той час як я не міг відволіктись від того, що сталося між нами.

Мері

Я відчувала, як моє серце все ще пульсує після того поцілунку, коли ми йшли назад до інших. Той поцілунок… Це було те, про що я мріяла. Все відчувалося таким реальним, коли його руки обіймали мене, а його губи торкались моїх. На кілька хвилин я забула про все. Був тільки він і я. Але потім Макс… він прийшов і все перервав.

Макс говорив про гру, абсолютно не підозрюючи, що ми щойно пережили. Я намагалася зберігати спокій, хоч в середині мене все ще трясло. Усе було таке, наче між нами з Стівом стався переворот у моїх почуттях. Це було настільки інтимно і так швидко, що я й сама не очікувала, що все відбудеться так.

Коли ми повернулися до гри, атмосфера вже була інша. Я спостерігала за Стівом, відчуваючи, як мої думки постійно поверталися до нього, до того, що сталося. Гра продовжувалася, але я була на іншій хвилі, тумані від емоцій.

Вночі, коли Макс і Стів повернулися до своєї кімнати, я лягла в ліжко і почала згадувати всі моменти цього вечора. Все, що я хотіла, — це побути з ним, відчути його поруч.

Емма помітила, що я не можу заснути, і сіла біля мене, усміхаючись.

— Як пройшов твій вечір? — запитала вона з теплою усмішкою.

Я не могла стримати свою посмішку, не думаючи про ніч, яка тільки-но пройшла.

— Це було ідеально, — сказала я тихо, відчуваючи, як серце все ще б’ється швидше. — Абсолютно ідеально.

І хоч ніч не пройшла так, як я сподівалася, я точно знала — попереду ще буде багато таких моментів з ним. Моментів, коли я зможу віддатися всьому, що відчуваю. Але зараз я просто закрила очі, повертаючи поцілунок в думках, і заснула з посмішкою на обличчі, знаючи, що найкраща частина цієї ночі ще попереду.