Читати книгу - "Серенада Ваяланда, Fill"

Після обіду, служниця провела Амілію через кілька коридорів до іншої частини маєтку. Тут уже був зовсім інший настрій: стіни були прикрашені витонченими тканинами, світло ліхтарів створювало м’яке, тепле сяйво. Амілія, хоч і була звикла до розкоші, не могла не помітити, як гармонійно все виглядає тут.

Врешті вони зупинилися біля великих дверей. Служниця постукала, і, почувши дозвіл, відчинила їх, запрошуючи Амілію ввійти.

— Леді Мотбайн, герцогиня чекає, — ввічливо сказала служниця.

Амілія зробила глибокий вдих і ввійшла.

Герцогиня вже сиділа у великому кріслі біля вікна, погляд її був м'яким і зацікавленим. Вона, помітивши Амілію, підвелася і посміхнулася.

— О, чудово, що ви прийшли, леді Мотбайн! — її голос звучав дуже привітно. — Я вже майже готова до того, щоб допомогти вам із вибором наряду для банкету.

Амілія усміхнулася у відповідь, не намагаючись приховати своє хвилювання. Вона не була впевнена, що герцогиня мала на увазі допомогу, але розуміла, що це був важливий момент.

— Дякую, герцогине, — сказала вона, намагаючись залишатися спокійною. — Я дуже ціную вашу турботу.

Герцогиня встала з крісла і повела її до великого дзеркала, де були розвішані кілька розкішних суконь.

— Я думаю, ви будете виглядати чудово в будь-якому з цих нарядів, але важливо вибрати той, який підкреслить вашу елегантність. У нас є кілька варіантів для банкету, і я б хотіла, щоб ви вирішили, який найбільше вам підходить.

Амілія оглянула сукні, кожна з яких була вишукана і гарно оформлена, з тонкими візерунками, що нагадували вигадливі кольорові хвилі, та дорогими каменями, що блищали на тканині. Вибір був великий, але в її очах швидко з’явилося невелике замішання. Всі ці варіанти виглядали так, ніби змагалися за те, щоб підкорити її серце.

Герцогиня уважно спостерігала за її реакцією, і коли Амілія мовчки брала одну з суконь в руки, вона сказала:

— Бачу, що ви вже знайшли щось, що вам до вподоби. Ви дуже скромні у своїх смаках, леді Мотбайн, але це чудово. І цей колір підкреслить ваші очі. Можливо, ви виберете ще й аксесуари?

Амілія мовчки кивнула, все ще розмірковуючи, як виглядала вона в такій сукні. Вона була вперта в тому, щоб виглядати добре, але й не надто привертати увагу.

— Якщо дозволите, герцогине, я спробую цю сукню, — сказала вона, вказуючи на елегантне темно-синє вбрання, яке виглядало достатньо стримано, але водночас дуже розкішно.

Герцогиня з задоволенням кивнула і віддала вказівку служниці допомогти Амілії в кімнаті для переодягання.

— Дуже розумно, леді Мотбайн, — сказала вона, коли Амілія залишила кімнату. — Завжди важливо знати міру, навіть коли мова йде про найбільші святкові події.

Амілія вийшла з кімнати, де їй допомогли переодягнутися в сукню, яку вибрала герцогиня. Вона поглянула на себе в дзеркало, і її серце трохи пришвидшилося від побаченого. Сукня, темно-синя з тонкими золотими візерунками, майже ідеально підкреслювала її силует, але виглядала так стримано, що Амілія знову відчула свою скромність.

Служниця, допомагаючи їй вийти з кімнати, мовчки супроводжувала її назад до герцогині.

— Як вам виглядає? — запитала герцогиня, стоячи біля вікна, з задоволеною усмішкою на обличчі. — Я завжди знала, що та сукня підійде вам. Вона просто створена для вашої елегантності.

Амілія посміхнулася, відчуваючи себе трохи незручно під таким поглядом.

— Дякую, герцогине, — відповіла вона, намагаючись приховати свої хвилювання. — Я навіть не уявляла, що ці кольори так чудово гармоніюють.

Герцогиня продовжувала поглядати на неї з цікавістю.

— Ви виглядаєте чудово, леді Мотбайн. Чи не хочете ви ще раз поглянути на себе перед вечірнім виходом? Це ж важливий момент.

Амілія кивнула, і, як тільки повернулася до дзеркала, в її очах відобразилося нове відчуття. Вона не могла не помітити, що сукня дійсно підкреслює її природну красу, не дозволяючи при цьому виглядати надто викликаюче. Вона почувала себе в ній елегантно, навіть якщо відчувала деяку невпевненість через надмірну увагу, яку їй зараз приділяли.

Зі звичайною для себе стриманістю Амілія знову повернулася до герцогині.

— Це неймовірно. Ви дуже добре обрали, герцогине, — сказала вона, і її голос звучав щиро. — Тепер я готова.

Герцогиня кивнула, задоволена результатом, і віддала вказівку служниці, щоб підготували її для вечора.

— Ви будете виглядати просто неперевершено, леді Мотбайн. А тепер давайте попрямуємо до вітальні, щоб я могла вам показати ще деякі аксесуари, які можуть підійти для вашого вбрання.

***

Вони сиділи в затишній кімнаті з великим панорамним вікном, крізь яке лагідне денне світло спадало на порцеляновий посуд і ніжні квіткові візерунки на скатертині. У повітрі ледь відчутно пахло свіжозавареним чаєм із жасмином. Герцогиня сиділа навпроти, з чашкою в витонченій руці, а Амілія, перевдягнена у звичніший стриманий одяг, насолоджувалась короткою хвилиною спокою після емоційного вибору сукні та аксесуарів.

— Ви маєте справді вишуканий смак, герцогине, — мовила Амілія з теплою усмішкою, відставляючи чашку на блюдце. — Обрана вами сукня — це справжній витвір мистецтва. Вона ідеальна.

Герцогиня кокетливо махнула рукою, приховуючи вдоволення.

— Та що ви, леді Мотбайн! Я лише допомагала трохи… натхненням. Але ви носите її так, наче вона створена саме для вас, — відповіла вона з нотками щирого компліменту.

Між ними запала коротка пауза, під час якої герцогиня вдивлялася в чашку, а потім, піднявши погляд, мовила вже значно м’якшим, навіть загадковим тоном:

— Але… леді Мотбайн… я б була дуже рада, якби мала ще одну нагоду обрати для вас сукню.

Амілія відставила чашку і радісно усміхнулася.

— Звичайно! Я б теж дуже була рада…

Проте, вловивши ледь хитрий, двозначний погляд герцогині, її голос затих, а обличчя мимоволі порожевіло.