Читати книгу - "Серенада Ваяланда, Fill"

— Справді? — протягнула герцогиня, нахиляючись трохи вперед, — О, я теж була б несказанно рада обирати вам сукню… коли ви вже будете в якості моєї невістки!

Амілія застигла, на мить не знаючи, як реагувати. Всі слова заплуталися десь в горлі, залишивши лише легке зашаріння на щоках. Герцогиня ж усміхнулася ще ширше, зробивши ще один маленький ковток чаю, ніби нічого особливого не сказала.

— Але не хвилюйтеся, люба, — додала вона легким, майже веселим тоном. — Я ще маю терпіння дочекатися офіційного запрошення.

Амілія мимоволі вдихнула глибше й кивнула з ніяковою посмішкою, відчуваючи, що ця розмова з герцогинею — зовсім не остання на цю тему.

Герцогиня, задоволено відкинувшись на спинку крісла, витончено заклала ногу за ногу, оглядаючи Амілію з такою теплотою, що тій на мить навіть стало ніяково.

— Ви, напевно, втомилися, леді Мотбайн, — сказала вона трохи стриманішим тоном. — Не хвилюйтеся, я не затримуватиму вас надовго. Сьогодні — лише дрібниці. От завтра, на банкеті… — її очі ледь блиснули — ...ми зможемо показати усім, що таке справжня елегантність. І, гадаю, деякі маркізи будуть вельми здивовані.

Амілія вловила в її словах натяк. Не просто здивовані — а розгублені. Герцогиня точно мала на меті щось більше, ніж просто красу.

— Ви готуєтеся до завтрашнього вечора так, наче це військова кампанія, — зауважила Амілія, намагаючись змінити тему, але її посмішка не змогла приховати хвилювання.

— Відверто кажучи, так воно і є, — не заперечила герцогиня. — Приємна кампанія з розкішним вином, музикою і плітками. Але часом у таких дрібницях криється найнебезпечніша політика.

Амілія замислено подивилася у вікно.

— І ви думаєте, щось справді може статися завтра?

— О, моя люба, щось завжди трапляється. Особливо коли всі думають, що нічого не станеться, — з лукавою усмішкою мовила герцогиня. — І саме для цього ви тут.

На ці слова Амілія обережно поставила чашку, відчувши як по спині пробіг холодок.

— Ви маєте на увазі…?

— Я маю на увазі, що з такими очима, розумом і гострим слухом, як у вас, було б гріхом не довірити вам кілька спостережень. Звісно, якщо Торін дозволить вам хоч трохи відволіктися від нього, — герцогиня багатозначно підморгнула.

Амілія тільки зітхнула й усміхнулась, не маючи вже сил боротися з натяками. Вона зрозуміла, що це буде не просто банкет — це буде місце, де кожне слово і кожен погляд можуть важити більше, ніж здається.

— Дякую вам, герцогине. За все. І за гостинність, і за…

— …і за легке підштовхування у правильному напрямку? — перебила її господиня, підводячись з граційністю лебедя. — Завтра буде гарний вечір, леді Мотбайн. І ви будете його прикрасою. А тепер — ідіть відпочивайте. Вам треба сил.

Амілія вклонилася і вже на виході озирнулася — герцогиня знову сиділа біля вікна, з тією самою посмішкою, що приховувала більше, ніж говорила.