Читати книгу - "Льонтом. Дороги і люди"

Цитата з есею Юрія Андруховича «Ангели і демони периферії», що слугує післямовою до українського видання «Дорогою на Бабадаґ» А. Стасюка.

На час друку вже знятий.

Пізніше у Києві студентка з Маріуполя призналась мені, що колись не могла уявити, як це так на Західній Україні всі українською розмовляють, і не тільки в школах чи універах, а навіть удома.

Кобо Абе, «Жінка в пісках», переклад Івана Дзюби.

Узор — штанці, часом короткі, як бриджі. Мусульманські жінки носять їх під халат, під сукню, сарафан тощо. Не допускається, щоб ноги були відкриті.

Пиріжки з м'ясом і смаженою цибулею. Продаються переважно на вулиці, але часто, трапляється, і в закладах харчування.

Автономна республіка на заході Узбекистану. Головне місто — Кунґрад.

Сум — грошова одиниця Узбекистану. Схоже називаються киргизькі й таджицькі гроші: сом і сомоні відповідно.

Далекобійники взагалі виживають як можуть зі своєю солярою; часто рятуються пальним із Туркменістану.

За винятком Киргизстану, де була революція і громадянська війна, та Афганістану.

Мав такий досвід у дитинстві. Видимий контраст між Україною і Польщею став для мене малого шоком ще на вокзалі в Перемишлі де нині, здавалося б, не настільки вже все інакше.

Традиційна м'ясна страва народів Центральної Азії. Дещо нагадує хінкалі або пельмені.

Страва з локшини, м'яса та овочів, притаманна переважно для кухонь східних країн.