Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Книжкова обитель, Домінік Фортьє 📚 - Українською

Читати книгу - "Книжкова обитель, Домінік Фортьє"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книжкова обитель" автора Домінік Фортьє. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36
Перейти на сторінку:
зміст власних слів.

— Якщо те, що ви кажете, правда, — сказав Роберт, — то він дійсно стане вічним, бо його ім’я знатимуть і через тисячу років.


— Я сьогодні знаю його ім’я: його звати Йоганнес Ґутенберґ. Він простий золотар.


— Люди повсякчас розказують якісь нісенітниці, — мовив Роберт. — Один вихваляється, що зробив літальну машину, інший, що пристрій, який дає змогу рухатися морським дном. То все базікання. Чим той Ґутенберґ від них відрізняється?


— Тим, що він уже зробив те, про що каже.


— А чому ви в тому такий переконаний? — запитав я.


— Я бачив його книжки.


У мене забракло слів, у Роберта теж. Думаю, ніщо стосовно цього загадкового садівника не змогло б його приголомшити більше, навіть якби йому сказали, що це брат Клемент сам винайшов той неймовірний спосіб, його така звістка не надто здивувала б.


— Я власноруч тримав два примірники «Ars minor» — «Малої граматики» Доната, які він видрукував, зовсім однакові, — пояснив Клемент. — Двічі одна й та ж книжка.


— Як йому вдалося?


— За допомогою пристрою, який трохи схожий на виноробний прес. Він вставив туди покриту чорнилом металеву пластинку з вигравіюваним текстом, який потрібно відтворити. Залишається лише покласти зверху аркуш паперу, щоб на ньому віддрукувати текст.


Пояснення було чітким, а процес — обеззброююче простим. Коли заплющував очі, то майже бачив ту машину. Я був певен, що Клемент каже правду.


— Але ж, — запитав я, збурений цікавістю, — знадобилося, думаю, багато місяців, щоб вигравіювати ці пластини, одну за раз? І взяло, мабуть, більше часу, ніж якби просто дали книжку переписувальнику?


— Я неправильно висловився, — продовжив Клемент. — Текст не вигравіюваний. Він складений із багатьох знаків, які можна виймати і міняти місцями граючись, таким чином, що одного набору літер достатньо, щоб зробити всі книжки.


Раптово винахід постав у геть іншому світлі — його значення неможливо переоцінити: всі книжки разом в одному неупорядкованому наборі знаків — усі книжки, які ніколи не напишуть, і всі ті, які ще напишуть, лежать разом, упереміш, під пальцями цього чоловіка, цього німця.


Роберт дивився в морок перед ним і не бачив нічого. Я здогадався, що він намагається визначити, чи ця новина пророкує смерть бібліотеки, чи її відродження. Як жити у світі, в якому книжки робитимуть без участі людини? Безсумнівно, йому не судилося цього знати. Може й на краще.


— І скільки ж існує тих граматик? — спитав він, наче цікавився у того, хто бачив єдинорога, скільки ж у нього було лап. Було їх дві чи тисяча — неважливо.


— Не знаю, — відповів Клемент. — У мене лише одна.


Я подумав, що погано розчув. А потім сказав собі, що брат Клемент знову неясно висловився.


— Ви бачили лише одну? — уточнив Роберт.


— Я бачив дві, — терпляче повторив брат Клемент, — проте в мене тільки одна. Хочете глянути на неї?


 


У сарайчику посеред городу, поміж насіння, горщиків, лопат і зерна, Клемент ховав справжню бібліотеку: з десяток творів, складених у дерев’яній валізі, обгорнутій льняним полотном.


Він простягнув Роберту невеличкий неприкметний томик. То була граматика Доната. Одна з граматик. Роберт подивився на неї здивовано, а потім передав мені. Сторінки були чистими, а букви ідеально рівними. Коли закрив очі, мені видалося, що зможу здогадатися, які вони, тільки коли торкатимуся до них. Я розплющив повіки — і враження зникло. Поряд зі мною тремтів Роберт. Земля вислизала з-під наших ніг. Ця книжка була монстром, і вона ж була дивом.


 


Дитина, жертва лихоманки, ще більше тижня залишалася непритомною. Зрештою Андреас теж пішов, забрав із собою свою книжку, проте залишив свою мушлю прочанина другові. Куди мав повертатися — він не знає, але знову мав рухатися.


Я проводжу свої дні і ночі біля ліжка маленького хворого, годую його курячим бульйоном, кладу холодні компреси на його чоло. Брат Клемент приходить тричі на день із паруючою чашкою, в якій плавають трави з гірким запахом. Він лагідним рухом підводить Казимира, дає йому випити відвар, не кажучи й слова повертається до своїх рослин. Іноді з ним навідується його кіт, згортається клубочком біля ніг хлопчика і муркоче. Наступні кілька годин хворий спить спокійніше, і навіть мені вдається стулити повіки більш ніж на кілька хвилин. Коли хлопчик заспокоюється, кіт тихенько йде.


Якось увечері, коли брат Клемент тільки-но увійшов з котом, який слідував за ним по п’ятах, з’явився брат Ґонтьє, озброєний мискою і ножем.


— Що збираєтеся робити, брате мій? — запитав його Клемент чемно.


— Ця дитина не одужає, допоки ми не випустимо погану жовч, яка забруднює йому кров, — відказав Ґонтьє, стаючи на коліна біля ліжка.


Кіт, який там як раз лежав, підвівся, проте не втік. Він задовольнився напівобертом голови до свого господаря, очі напівзакриті.


В одному порусі ми з Клементом стали між лезом і дитям.


— Дуже добре, що ви піклуєтеся про його здоров’я, ви такий зайнятий, — мовив Клемент. — Та я переконаний, на вас чекають важливіші справи.


Промовляючи ці слова, він і на йоту не зрушив з місця.


— Я напевне знаю, що ви думаєте, буцім зможете його вилікувати вашими травами, — відказав Ґонтьє, поглядаючи на миску з залишками золотавої рідини на дні, — але настав час для справжнього лікування, яке візьметься за саму причину хвороби.


— Він спить, — продовжив Клемент. — Гадаю, буде ліпше, якщо він відпочине.

1 ... 35 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книжкова обитель, Домінік Фортьє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книжкова обитель, Домінік Фортьє"