Читати книгу - "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"

- Бити доведеться, Тім. Він мусить сказати нам, що знає. А він не схоче.

- Я нічого не скажу! Нічого!

- Скажеш. Рита, Інга, йдіть. І захопіть Іллю.

- Чому? — обурено вигукнув Ілля.

— Тобі рано дивитись на те, що тут буде. А дівчатам взагалі не варто.

Повернувшись до Того, що незрозуміло спостерігав за подіями, Кріс швидко заговорив англійською. Том кивнув головою і вийшов за Іллею.

- Візьми його до себе в кімнату, - крикнув їм услід Кріс. І додав, звертаючись до решти: — Можете лишатися.

— Вибач, Кріс, але я, мабуть, теж піду, — Меломан акуратно змотав навушники, вимкнув плеєр. — Він себе видав, але я не хочу дивитись… на те, що тут буде. Мені, певно, вже пізно.

Кріс кивнув головою. І обернувся до Ігорка.

- Ти будеш говорити?

Він замотав головою, зі страхом дивлячись на Кріса.

- Як знаєш.

— Ти нічого не робитимеш!

- Стану. — Кріс узяв у руки меч. Ігорець глянув на клинок і з жахом відвернувся. Схоже, для нього меч став справжнім.

— Бачиш, я не вдаю. Я потім зненавиджу сам себе, але зараз я згадаю Костю… Ігоря…

Клинок наближався до лиця Ігорка. Я замружився. І почув вереск:

- Я скажу! Всі! Всі!

По щоці Малька тяглася довга подряпина. Неглибока…

— Я не сумнівався, — відкладаючи меч, промовив Кріс. - Говори.

Він знав не надто багато. А може, не став розповідати всього, що знав…

Його «завербували» за місяць після прибуття на острів. Семирічний хлопчик, що вибрався вночі із замку — чи то на суперечку, чи то від зайвої хоробрості, він знепритомнів і прийшов до тями в кімнаті з «круглими сірими стінами». І на запитання, задане безтілесним нелюдським голосом, змогло відповісти лише однозначно. Так, він був згоден розповідати про те, що відбувається на острові в обмін на обіцянку повернути його додому. Повернути, якщо він "все зробить правильно". І він лишився.

Ігорець ніколи не бачив своїх господарів. Прибульці так і залишилися для нього безтілесним голосом — спочатку зі стін кімнати, де його протримали кілька годин, потім — із «кам'яної плити» — зв'язку. З ним зробили щось таке, що дало йому спритність і автоматичні, вигострені прийоми бою на мечах, щоб ризик звівся для нього до мінімуму. А для ворогів зі свого острова існував ще один прийом, абсолютно чарівний. Треба було лише повідомити, хто і як йому заважає, і на якому мосту він чергуватиме. Решту робили "вороги" з чужого острова. Напевно, атаку готували такі ж «спостерігачі», як і сам Ігорьок, адже і він допомагав усувати хлопчаків із сусідніх островів, підкоряючись наказам прибульців. Він учинив бійку, в якій убили Рауля з двадцять четвертого, і сам заколов Арнольда з дванадцятого. Не тому, що вони чимось йому заважали, і не через жорстокість. Просто йому наказали. Негідникам у всьому світі було б дуже нудно жити, не існуй такого поняття — наказ.

Чому прибульців так зацікавила та налякала нічна зустріч Діми з кимось із ворогів, Ігорьок не знав. Але справно повідомив, куди йде чергувати Діма.

Напад не досяг своєї мети, і Малька покарали. Електричний струм, як завжди, коли вони були незадоволені. Але зате пообіцяли, що якщо він знайде таємничого співрозмовника Димина, то це буде його останнім завданням…

Ігорець заплакав знову.

— Я був би зараз удома, з мамою…

Кріс співчутливо