Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

 — Та ну, вона що, пришелепкувата, та Магда — проміняти кар'єру телеведучої на роль фермерки? — не повірила я.

 — Не кажи, — Макс округлив очі. — У нас тут фермери та всі, хто виробляє якусь продукцію — найкрутіші люди. Можна сказати, олігархи… Ну що, ходімо?

 — Куди це?

 — До наших органів влади. Я тебе проведу, бо там треба знати, як себе поводити. Щоб не відправили кудись прибиральницею.

— А що, й таке може бути?

— Запросто, — він узяв з полички ключі та вимкнув лампу за моєю спиною.

— Ти про всіх своїх клієнтів так дбаєш? — спитала я, коли ми вже вийшли в коридор та Макс замкнув двері.

— Ні, тільки коли бачу у них потенціал, — парирував він. — Буду робити з тебе телезірку…

Я криво посміхнулася. Яка з мене ведуча? Завжди виходила на відео так, що "обійняти і плакати". І голос власний у запису мені категорично не подобався.

Але так набридло усе життя самій приймати рішення та "командувати парадом", що раптом дуже захотілося, аби хтось потурбувався про мене.

Хай буде, як буде, — подумала я втомлено. І пішла слідом за Максом, котрий уже підіймався на другий поверх, перестрибуючи відразу через дві сходинки...