Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

Себто йому? Хтось написав йому листа?

Він здивовано почухав потилицю. Подумав, що останнім часом його однокласниці захопилися переписуванням "листів щастя", які треба було розіслати десятьом чи скільком там людям, а інакше з тобою чи з твоїми рідними  станеться щось лихе. Мабуть, це теж якась така писулька.

Він зіжмакав конверт у кулаці і попрямував додому, щоб викинути у сміттєве відро. Макс був акуратистом і на сходах ні за що б не став смітити.

Та вже переступивши поріг квартири і скинувши заляпані болотом кросівки, він несподівано для себе присів на пуфик у передпокої та розпечатав дивного листа.

Очі забігали по старанно виведених рядках, що ледь загиналися вниз.

"Привіт, Максе! — було написано в листі. — Не дивуйся, що я пишу тобі. Ми з тобою незнайомі, але колись давно жили по сусідству. Мене звати Ліна, як ми були маленькими, то я тебе вкусила за руку. В тебе, мабуть, залишився шрам, між великим і вказівним пальцем. Але я не про це. Мені б хотілося з тобою познайомитися. Якщо ти не проти, то напиши мені, адреса вказана на конверті. Або можеш зателефонувати за номером 5-27-31. Бувай! Ліна"

Хлопець ще раз перечитав чудернацький лист. Чого це він має знайомитися з якимось дівчиськом? Може, це взагалі якийсь жарт. Хтось вирішив його розіграти.

Він подивився на свою праву руку і побачив невеликий білий шрам, що чітко виділявся на смаглявій шкірі.

Немов якийсь далекий спогад на мить затуманив його свідомість. Щось хотів пригадати, і не міг, і це його неабияк дратувало. 

Досі його життя було простим і не змушувало особливо замислюватися, хіба що на контрольних з математики. А сьогодні він сидів у передпокої, дивився прямо перед собою і розумів, що нічого не розуміє.

Що це за фігня з ним? Невже все через цей дурний лист?

"Зараз викину його на смітник, — сказав сам до себе. — Дурниця якась…"

Але чомусь рука сама потягнулася до телефонного апарату.

***

Вона взяла слухавку одразу ж, так, немов сиділа поруч із телефоном і чекала його дзвінка.

— Алло, — голос був насторожений і тихий, ніби не хотіла, щоб хтось її підслухав.

— Привіт, — буркнув він. — Ти Ліна?

— Так, — вона ковтнула слину, у роті різко пересохло. — Так, це я.

— Це ти мені написала листа?

— Макс… — вона якось дивно зітхнула. — Це ти?

— Та я ж. Чого тобі треба?

— Я просто… Не знаю. Може, ми б кудись сходили разом?

— Для чого? — насторожено спитав він.

У його життєві парадигми ще не вписувалися істоти протилежної статі, вони були чимось на зразок інопланетян — цікавих, але в чомусь і небезпечних. Хтозна, що вона там собі задумала?

На тому боці дроту мовчали. Йому навіть здалося, що дівчинка поклала трубку, але раптом вона озвалася.

— Просто хочу тебе побачити…

Раптом його осяяло.

— Ти, мабуть, з кимось побилася об заклад, так? 

— Та щось типу того, — сказала вона.

— І на що ви посперечалися? — йому стало цікаво.

— Я потім розкажу, добре?

— Ну гаразд, — Макс подумав, що це може бути цікава пригода. — Давай сходимо поїмо морозива у "Казку".

Так називалася дитяча кав'ярня, де продавалося найсмачніше морозиво в їхньому місті.

— Тільки я за тебе платити не збираюся, — попередив суворо.

— То й не треба…

Вони трохи помовчали.

Макс знову відчув те саме хвилювання, яке охопило його, коли він читав листа. Та що ж це таке? Може, він захворів?

Приклав вільну руку до чола  — воно було нормальної температури.

— Ну добре, — врешті сказала вона. — Завтра о п'ятій,  тобі буде зручно?

— О'кей, я прийду. Але ти нічого собі не придумуй, ясно? 

Вона засміялася. Що такого смішного? От вічно ці дівчиська хихочуть без будь-якої причини.

— Добре, — сказала тихо. — Я нічого не буду придумувати, обіцяю.

І поклала слухавку.

КІНЕЦЬ

Шановні читачі, от і настав цей хвилюючий момент - завершення моєї історії. 

Буду рада вашим коментарям та відгукам - чи сподобався вам такий фінал? Чи, може, ви очікували чогось іншого?

Дякую всім, хто ці три місяці, поки писався роман "Завтра буде вчора", допомагали мені, підтримували, саме завдяки вам книга мала такі гарні місця в рейтингу ( і я сподіваюся, після завершення вона буде не менш популярною у читачів).

Запрошую вас познайомитися з моєю новинкою - жіночим іронічним романом із життя письменників "Альтер его".

Сподіваюся, ця книга сподобається вам так само, як і інші мої історії, та подарує гарний настрій і багато позитивних емоцій.

Ще раз дякую та з нетерпінням чекаю нових зустрічей з вами!

Ваша М.Д.

Кінець