Читати книгу - "Війна Калібана"

Хлопць підняв підборіддя і відштовхнув капітана на витягнуту руку:

- Не тисни на мене, мачо.

- Пробачте, - вибачився Голден, не змінивши посмішки, - а тепер давай те відео, яке ти тут обіцяв моєму другові.

- А може й не дам, - почав опиратися хлопець, - адінерадо, сі но32. Кізас33, ти не тільки курятиною розрахуватись можеш. Можливо значно більше.

- Давай прояснимо ситуацію, - відповів Голден, - ти що, трусити нас почав? Бо це може бути…

М’ясиста рука лягла на його плече, обриваючи:

- Я це владнаю, кепе, - сказав Амос, стаючи між Голденом і хлопцем. Він грався бляшанкою, підкидаючи її у руці.

- У цього хлопця, - кремезний вказав на Пракса лівою рукою, продовжуючи правою бавитися банкою, - спиздили маленьку дівчинку. Він просто хоче дізнатися, де вона є. Він погодився заплатити вказану тобою ціну за цю інформацію.

Хлопака знизав плечима і почав було говорити, але Амос підніс до його вуст палець і шикнув.

- І тепер, коли ми готові заплатити ціну, - вів далі землянин легким, дружнім тоном, - ти захотів його потрусити, бо розумієш що він у відчаї. Він все що завгодно віддасть аби повернути дівчинку. А тут жирний шмат обломився, еге ж?

Хлопець знову знизав плечима: - ке но34…

Амос так швидко увірвав бляшанкою в обличчя юнака, що секунду Голден не розумів чому гакер раптово опинився на підлозі і чому з його носа юшила руда. Амос поставив йому на груди одне коліно, притиснувши вимагайла до підлоги. Бляшанка піднялася і ще раз врізалася в обличчя хлопця з гучним хрустом. Він почав квиліти, але Амос закрив лівою рукою його рота.

- Ти шматок лайна, - заволав здоровань. Вся люб’язність зникла з його голосу, лишивши тільки відкриту, звірячу лють, якої Голден ніколи від нього не чув, - ти хочеш тримати у заручних меленьку дівчинку за шмат йобаного м’яса?

Амос луснув бляшанкою гакера по вусі, яке миттєво налилося кров’ю. Він прибрав руку від рота побитого і той миттєво заволав про допомогу. Амос знову підняв бляшанку, але Голден ухопив його заруку і відтяг його від булькаючого підлітка.

- Годі, - сказав він, утримуючи Амоса, і сподіваючись що велетень не зацідить його банкою. Бертон завжди встрягав в барах у бійки, бо отримував від цього насолоду.

Але цього разу все було не так.

- Годі вже, - повторив капітан, і тримав руку аж поки Амос перестав опиратися, - він не зможе нам допомогти, якщо ти виб’єш йому мізки.

Парубок по підлозі поповз задки і підняв плечі під стіною. Поки Голден говорив, він дрібненько кивав головою і тримав роз’юшений ніс вказівним і великим пальцями.

- Це точно? – запитав здоровань, - ти допоможеш?

Той знову закивав, і підвівся на ноги, не відлипаючи від стіни.

- Я піду з ним, - сказав Джим, - поплескуючи Амоса по плечу, - чому б тобі не лишитись тут і не передихнути.

Перед тим як механік встиг відповісти, Голден вказав пальцем на зажаханого гакера:

- Краще починай працювати.

- Ось, - сказав Пракс, коли знову з’явилося відео викрадення Мей, - це Мей. Ций чоловік її лікар, доктор Стрікленд. Ця жінка… її я не знаю. Але вихователька Мей сказала, що в їх записах вона вказана як матір Мей. З картинкою і дозволом її забрати. Безпека в школі на високому рівні. Без цього дитину ніколи б не віддали.

- Знайди куди вони пішли, - звернувся Голден до гакера. Потім запитав у Пракса: - до чого тут її лікар?

- Мей…, - почав було Пракс, примовк і почав знову, - у Мей рідкісна генетична хвороба, яка без ліків вимикає її імунну систему. Доктор Стрікленд знав це. Шістнадцятеро дітей з такою ж хворобою теж зникли. Він може підтримувати їх… він може тримати Мей живою.

- Ти розібралася, Наомі?

- Ага. Я зрозуміла як пробратися через охоронні системи. Нам він більше не потрібен.

- Добре, бо я чомусь впевнений, що ций міст згорить, варт нам вийти через ці двері.

- В нас завжди є трохи курятини, - посміхнулась Наґата.

- Амос зробив так, що наступне, про що попросить хлопець буде пластична хірургія.

- Упс. Він в порядку ?

Голден зрозумів, що вона має на увазі Амоса, - так.. чи є щось, що я про нього не знаю, може зробити це проблемним? Бо він справді…

- Акі35, - озвався хлопець, вказуючи на екран.

Джим побачив, що лікар ніс Мей по старому на вигляд коридору; темноволоса жінка йшла позаду. Вони підійшли до дверей, схожих на старовинний шлюз. Стрікленд зробив щось з панеллю і всі троє увійшли всередину.

- Після цього немає очей, - мовив гакер, здригнувшись немов очікував удару за недосконалість охоронної системи Ґанімеду.

- Наомі, куди це веде? – запитав Голден, жестом повідомивши, що ні в чому юнака не звинувачує.

- Схоже на давню частину первинного тунелю, - її слова розідялись паузами, немов вона працювала з консоллю, - позначене як службова комора. Там не має бути нічого крім пилу і льоду.

- Зможеш нас туди провести? –перепитав капітан.

Наґата і Пракс одночасно сказали «так».

- Тож туди ми й вирушимо.

Він махнув рукою, аби Менґ з гакером виходили у передпокій, і сам пішов за ними. Амос сидів на столі, крутячи одну з бляшанок на ребрі, немов якусь товстеленну монету. При легкій гравітації супутника, схоже що вона могла обертатися до скону віків. Вираз його обличчя був відстороненим і туманним.

- Ти свою роботу виконав, - звернувся Джим до гакера, який вирячився на Амоса. На його розбитому обличчі страх змінював лють і навпаки, - тож платню ти отримаєш. Ми тебе не обдуримо.

До того, як хлопець зміг відповісти, Амос підвівся і узяв ящик з консервованою курятиною. Він первернув його і висипав все що там було на підлогу. Банки розкотилися по куткам маленької кімнатки.

- Здачу візьми, вилупку, - сказав здоровань і швиргонув пустий ящик в кухонний закуток.

- На цьому, - сказав Голден, - ми тебе покидаємо.

Пропустивши в двері Амоса з Праксом, він повернув голову назад аби не сталося непомітної спроби помсти. Турбуватися було не варто: щойно Амос вийшов, гакер почав складати бляшанки на столі.

Коли він позадкував до виходу і закрив за собою двері, Наомі сказала: