Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Учитель 📚 - Українською

Читати книгу - "Учитель"

380
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Учитель" автора Шарлотта Бронте. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 78
Перейти на сторінку:
на мене: не могла сповна оцінити рівень читання своєї вчительки, але відчула, що її вимова відрізняється від вимови інших учениць, і хотіла з’ясувати, що про це думаю я; а я натягнув на себе маску байдужості та звелів іншій учениці продовжувати.

Коли урок закінчивсь, я скористався сум’яттям перерви, щоб підійти до мадемуазель Анрі; вона стояла коло вікна і відсахнулася, коли я наблизився; подумала, що хочу визирнути з вікна, й навіть помислити не могла, що я прагну заговорити з нею. Взявши зошит з її рук та перегортаючи його, я поцікавився:

— Чи брали ви уроки англійської раніше?

— Ні, сер.

— Ні? Але читаєте добре — ви були в Англії?

— О, ні! — вигукнула вона із запалом.

— Може, ви працювали в англійській сім’ї?

У відповідь знову почув «ні». І тут мої очі, зупинившись на обкладинці її зошита, прочитали: Френсіс Еванс Анрі.

— Це ваше ім’я?

— Так, сер.

Мій маленький допит обірвався; позаду себе я почув легенький шелест — за моєю спиною стояла директриса, вдаючи, ніби вивчає обриси парти.

— Mademoiselle, — мовила вона, звертаючись до вчительки. — Чи не будете ви такі ласкаві й не вийдете у коридор, поки юні леді зберуть свої речі; спробуйте підтримувати там хоч якийсь порядок!

Мадемуазель Анрі скорилася.

— Яка чудова погода! — весело зауважила директриса, намагаючись також визирнути з вікна; я погодився з нею і відступив.

— То що ви думаєте про нову ученицю, monsieur? — провадила вона далі, йдучи за мною слідом. — Чи зможе вона досягти успіхів у вивченні англійської мови?

— Поки що мені важко судити. У неї непогана вимова, але щодо рівня її знань я ще не можу висловитись…

— А як стосовно її природних здібностей? Щодо цього я маю сумніви: чи не можете ви їх розвіяти, підтвердивши хоча б середні здібності?

— Не бачу причин сумніватися в її здібностях, mademoiselle, але я справді надто мало її знаю і не мав змоги оцінити їх. Бажаю вам доброго дня!

Але вона й далі домагалася свого:

— Поспостерігайте за нею, monsieur, і скажіть, що ви про це думаєте; я набагато більше довіряю вашій думці, ніж своїй — жінки не можуть судити про це так, як чоловіки; але — вибачте за настирливість, monsieur, — природно, що я цікавлюсь цією бідною дівчиною (раuvre petite)[157]: по суті, в неї нема жодних родичів, і вона може покладатися лише на себе; знання — її єдине багатство; її теперішнє становище таке саме, яким колись було моє — або майже таке; тому цілком зрозуміло, що я симпатизую їй, і коли бачу, що вона часом ледве ладнає з ученицями, то дуже засмучуюсь. Не сумніваюся, що вона дуже старається, і наміри у неї найкращі, але, месьє, їй бракує такту і твердості. Я вже говорила з нею про це, однак боюся, що недостатньо чітко висловлювалась, а вона ніяк не хоче мене зрозуміти. Можливо, час від часу ви зможете їй щось порадити — до чоловіків прислухаються охочіше, ніж до жінок, і ви висловлюєте свої думки набагато логічніше, ніж ми; а ви, monsieur, умієте змусити учнів слухатися вас; ваші поради будуть їй дуже корисними: навіть якщо вона непокірна і вперта (сподіваюся, що вона не така), то й тоді не відмовиться вислухати вас; стосовно мене, то на кожному вашому уроці я вчусь, як слід поводитися з ученицями. Інші вчителі — постійне джерело мого неспокою; вони не можуть змусити юних леді поважати себе і приборкати недоречну веселість, настільки притаманну молодим; вам же, monsieur, я повністю довіряю: спробуйте настановити наше бідне дитя так, щоб вона могла контролювати легковажних та веселих брабанточок. Але, monsieur, хочу вас попередити — не зачіпайте її amour-propre,[158] аби не ранити її. Мушу визнати, що вона надзвичайно — я б навіть сказала безглуздо — вразлива. Боюся, що, сама того не бажаючи, я торкнулась її слабкого місця, і вона не може мені цього пробачити.

Упродовж більшої частини цієї палкої промови моя правиця лежала на ручці дверей; тепер я повернув її, щоб вийти.

— Au revoir, mademoiselle, — сказав і втік, помітивши, що потік слів директриси не вичерпується.

Вона подивилася мені вслід; воліла б мене затримати. Відтоді, відколи я почав поводитися з нею суворо й байдуже, її ставлення до мене змінилося; вона мало не запобігала переді мною, постійно шукала в мене підтримки і набридала численними й нав’язливими знаками уваги. А таке плазування породжує деспотизм. Замість того, щоб пом’якшити моє серце, це рабське схилення тільки загартувало усе суворе й жорстоке в ньому. Коли вона колувала навколо мене, я перетворювався на кам’яний стовп; її лестощі викликали в мене презирство, а похвали робили стриманим. Інколи я дивувався, навіщо вона так прагне завоювати мене в той час, як вигідніший для неї Пеле вже в її тенетах; вона знала, що мені відома її таємниця, бо я без вагань сказав їй про це. Але оскільки їй притаманно було сумніватися щодо таких одвічних понять, як скромність, приязнь чи безкорисливість та недооцінювати їх цінність і розглядати ці якості радше як недоліки характеру — то вона схильна була вважати гордість, твердість та себелюбність ознаками сили. Ладна була розтоптати сором’язливість і схилитися перед презирством, із прихованою зневагою ставилася до ніжності й з безкінечною дбайливістю готова була улещувати байдужність. Доброта, відданість і натхнення викликали у неї антипатію; мала слабкість до лицемірства й корисливості — в її очах це була справжня мудрість; до моральної та фізичної слабкості, розумової і тілесної неповноцінності ставилася поблажливо — бо то ті контрастні риси, які можна було використати собі на користь — як протиставлення власним достоїнствам. Перед насильством, несправедливістю і тиранією схиляла голову — це були її природні хазяї, і вона не мала причин їх ненавидіти або опиратись їм; обурення, яке вони викликають в інших, було невідоме їй. У результаті нещирі себелюбці називали її мудрою, вульгарні та зіпсуті вважали милосердною; нахабні й нечесні охрестили люб’язною; а чесні та добросердні спочатку вірили їй і приймали за свою, але щойно позолота удаваності облітала, — проступав справжній матеріал, тобто її істинне обличчя, і його відштовхували як підробку.

Глава XVI

Упродовж наступних двох тижнів я бачив Френсіс Еванс Анрі достатньо часто, щоб скласти чіткіше уявлення про її характер. Зокрема, виявив, що вона мала принаймні дві добре розвинені якості, а саме наполегливість та почуття обов’язку, і з’ясував також, що вона здібна до навчання та спроможна впоратися з труднощами. Напочатку я запропонував

1 ... 34 35 36 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Учитель», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Учитель"