Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська" автора Олександр Віталійович Красовицький. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 137
Перейти на сторінку:
спроби проукраїнських активістів мирним та законним чином вплинути на ситуацію в місті виявилися марними. 29 квітня практично безперешкодно було захоплено будівлю обласної державної адміністрації.

• В цей день в якійсь групі я прочитала, що ватяні орки збираються штурмувати Луганську ОДА близько дванадцятої години дня — і так, вони про це відкрито писали. Не знаю, навіщо їм це було потрібно, адже ніяких вимог, крім «безкоштовна горілка», «шоб добре жити», «не вставати і не думати», «федералізація», «рІфІрендум», вони не висували. Напевно, думали, що якщо будівлю захоплять, то влада відразу буде у них в руках.

Спочатку я пішла до захопленої будівлі СБУ для невеликої розвідки. Там вже був колючий дріт по периметру, але людей поки не обшукували. У «наметовому містечку» все було тихо і спокійно, як ніби великий дракон спав. Я трохи заспокоїлася —швидше за все, знову прийдуть, якщо назбирають, людей сто до ОДА і будуть кричати, як мавпи.

У сквері навпроти було мало людей, я, як завжди, оглянула периметр на предмет «алкомайдановцев» — таких не спостерігалося. На дитячому майданчику мирно грали діти з батьками, біля пам’ятника Шевченку майорів на флагштоку український прапор.

Десь о пів на дванадцяту в сквер почали підтягуватися деякі мої знайомі журналісти і проукраїнські активісти. Це був уже не перший штурм, і ми стояли і ворожили — прийдуть чи не прийдуть штурмувати.

Комусь із них зателефонували і сказали, що йде натовп «орків» до Луганської ОДА. Мої очікування не виправдалися, так як я передбачала побачити натовп з 100-200 чоловік. І я, м’яко кажучи, здивувалася, коли цей потік не закінчувався і не закінчувався... Це була величезна маса людей, дуже дивна маса — деякі брудні, деякі з якимись скляними очима, а деякі дуже агресивні. Біля парадного входу в Луганську ОДА не було ні кордони міліції, ні патруля, ні офіційних осіб. Натовп просто підійшов до будівлі, просто вибив пару вікон, забрався всередину, з вікон почали вивішувати свої ганчірки — прапори організації «Луганська гвардія».

Співробітників ОДА було евакуйовано заздалегідь. Двері та вікна на першому поверсі було вибито, на будівлі було встановлено прапори РФ і самопроголошеної «Луганської Народної Республіки». Після «переговорів» працівники міліції, а також бійці внутрішніх військ з інших регіонів покинули будівлю через коридор, влаштований мітингувальниками і під їхнім контролем попрямували у бік військової частини. Пізніше того ж дня було захоплено будівлі обласної прокуратури та Луганської обласної телерадіокомпанії. Однак штурм головного управління МВД у той день виявився безрезультатним (захоплення відомства відбулося пізніше, у травні).

• Будівля обласного управління МВС була готова до штурму краще, ніж будь-яке інше відомство. Були і укріплення, і мішки з піском, і розподіл ролей.

Про те, що нас в цей день будуть захоплювати, ми дізналися десь о дванадцятій годині. Тоді вже весь особовий склад був по відділах, ніхто нікуди не розходився, вже дали команду збирати людей і готуватися до відбиття штурму. Хоча перше, що нам сказали, — це те, що СБУ заборонила нам застосовувати зброю в разі відображення штурму. Ось уявіть! Ніякої зброї — мовляв, ні в якому разі не нагнітати обстановку!.. У них на все, як тільки когось із сепарів затримували, був одна цікава відповідь: «Не нагнітайте ситуацію».

У нас стояли вінницькі вевешники у дворі, тому що на той час було вже зрозуміло, що луганський «Беркут» із сепаратистами заодно.

Спочатку почали сходитися люди. Насамперед, коли десь якийсь штурм, завжди збиралися роззяви. Ну, а потім поступово з’являлися люди в масках, в бронежилетах, з кийками, бейсбольними битами. Почали кричати. Під’їхало кілька легкових машин, на них були бойовики з автоматами, які кричали: «Виходьте, менти, ми вас щас різати будемо!»

Вони намагалися увійти до двору, але у них це не вийшло.

І перше, що вони зробили — це кинули світлозвукову гранату і слідом за нею газову гранату у двір. Вінницькі вевешники вистрілили в повітря два або три рази. Ці відразу присіли.

Перший поверх вони вже не могли взяти — все було закладено мішками, плюс жалюзі ще з радянських часів стояли — якщо важіль повернути, то вони перетворювалися в бронещіт. І ще двері товщиною в 50 сантиметрів. Просто неможливо було зайти.

А ось на другий поверх, якщо через парапет залізти, або підставити драбину — тоді можна.

Ми разом зі слідчими перебували на другому поверсі. Реально готувалися в «рукопашку» йти. Следаки почали: «О! А я того садив»,« А я того»(маючі на увазі осіб з натовпу. — ред.). Я кажу: «Пацани, ну ви ж розумієте, що вони вас ‘‘кінчати’’ будуть?» Вони: «Ну, значить, будемо битися. Я не хочу вмирати просто так». Ми почали стільці ламати, щоб хоча б ніжки з цвяхами були, щоб було хоч чимось битися. Тому що «зброярки» закрили і нам нічого не видали. А «зброярки» закрили за наказом А. В. Живора (на тій момент начальник управління кадрового забезпечення ГУМВС у Луганській області, полковник міліції. —ред.): «Зброю не видавати. З пістолетів не стріляти».

Вінницькі вевешники спільно з частиною управління розшуку, штабу зайняли оборонну позицію на другому поверсі і почали кричати: «Якщо ви рушите — ми відкриємо вогонь». Від сепаратистів зайшли тільки двоє або троє «парламентерів» — і то далі вестибюля їх не пустили. Тобто їм просто «кісточку кинули» — і все. А управління продовжувало функціонувати аж до 18 травня.

• Зведення новин

Луганські сепаратисти захопили ОДА.

Сепаратисти взяли штурмом будівлю Луганської обгосадміністраціі. Вони прийшли до будівлі ОДА від управління СБУ, передає CXID.info. Потім з криками «Хунту геть!», «Росія!» і «Виходь!» вломилися в будівлю, вибивши скло у вікнах на першому поверсі. На площі знаходиться близько двох тисяч чоловік. Люди стоять з прапорами, майже у всіх присутніх на одязі георгіївські стрічки.

Під час штурму Луганської облдержадміністрації пролунав гучний хлопок, відразу ж після цього до місця події під’їхала машина швидкої допомоги.

Як передає «Інтерфакс-Україна», на даху будівлі встановлено кілька прапорів РФ, з вікон видно прапори «Луганської народної республіки». За даними місцевих ЗМІ, одна людина постраждала  — йому розбили голову.

• Сепаратисти захопили міськраду в Первомайську Луганської області. Про це повідомив місцевий активіст Сергій Чуб. На Первомайському міськвиконкомі висить прапор Луганської республіки. З усіх установ міста національні прапори зняті за дзвінком з виконкому, сказав він Тиждень.ua.

• У Луганську сепаратисти захопили прокуратуру та прямий ефір.

Сепаратисти захопили будівлю Луганської обласної прокуратури.

«Вся будівля прокуратури — під контролем активістів. Співробітників прокуратури випустили назовні. Вони спокійно стоять трохи

1 ... 34 35 36 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"