Читати книгу - "Будинок безлічі шляхів"

— Отзе, тобі тлеба… 

— І як вам тут сидиться? — пролунав голос поблизу Чарліни, так близько і зненацька, що вона здригнулася і мало не втратила рівновагу. 

— Обелезно, Софі, — владно сказав Блим. — Целез тебе вона ледь не впала. 

— Це лише показує, наскільки легковажна ця твоя схема, навіть як на тебе, — сказала Софі. Судячи зі звуку, вона вихилялася з дерев’яних дверцят, але Чарліна не наважувалася озирнутися. 

— Ти виконала ті чали, які я тобі дав? — поцікавився Блим, нахилившись убік, щоб побачити Софі з-за Чарліни. 

— Так, — сказала Софі. — Тепер усі в особняку гасають як божевільні, Кальцифер намагається зупинити істерику в тої дурної няньки, а ще хтось на площі щойно викликав сюди пожежників. Серед усього цього сум’яття мені вдалося прослизнути в бібліотеку з твоїм заклинанням. Задоволений? 

— Цілком, — Блим усміхнувся своєю ангельською усмішкою. — Тепел ти бацис, який хитлий був мій план. 

Він нахилився до Чарліни. 

— Я наклав заклинання, завдяки якому козна книзка ци клаптик папелу, сцо хоц найменсим цином стосується кололевої плоблеми, засвітиться світлом, яке побацис тільки ти. Коли ти помітис це світло, будь ласка, занотуй десь, сцо це за запис і цого він стосується. Потай, звицайно з. Тут сцось явно негалазд, і ми б не хотіли, сцоб будь-хто знав, сцо ти лобис, бо це мозе дійти до особи, яка і є коленем плоблеми. Мозес злобити це для нас? 

— Гадаю, так, — сказала Чарліна. На перший погляд, у цьому не було нічого складного, хоча їй не подобалася ідея мати таємниці від короля. — Коли вам будуть потрібні мої нотатки? 

— Сьогодні на вечір, будь ласка, перш ніж сюди прибуде отой спадкоємний принц, — сказала Софі з-за спини Чарліни. — Нема потреби вплутувати його в це. А ще ми дуже вдячні — і це справді важливо. Саме тому ми тут. А тепер, заради всього святого, злізайте звідти обоє, поки сюди не почали приставляти драбини. 

— Галазд, — присвиснув Блим. — Ми ідемо. Май на увазі, сцо по долозі мене мозе лозлізати навпіл. 

— Значить, так тобі і треба, — сказала Софі. 

Дах під Чарліною почав вигинатися і морщитися. Дівчинка мало не заверещала, але вчепилася, щоб не впасти, обома руками, нагадуючи собі, що насправді вона може літати. Адже ж може? А дах тим часом здригався і струшував її у напрямку дверцят, з яких вона вилізла, а перед нею, так само задом наперед і так само обережно, до дерев’яних дверцят посувався Блим. За кілька секунд Чарліна відчула, як Софі вхопила її під пахви і з деяким зусиллям затягла всередину Королівського особняка. Після того Софі вихилилась, вхопила Блима і поставила його біля Чарліни. 

Блим подивився на Чарліну сповненим емоцій поглядом. 

— Сцо з, назад у дитинство, — сказав він, зітхнувши. — Ти мене не виказес, плавда? 

— Ой, досить цих дурниць, — сказала Софі. — Чарліна надійна, — вона звернулася до Чарліни: — Насправді його звати Хаул, і він зараз до непристойного насолоджується оцим своїм другим дитинством. Ходи-но сюди, чоловічку. 

Вона підхопила Блима під пахву і понесла його вниз по сходах. З його боку це супроводжувалося вересками та вимахуванням руками і ногами. 

Чарліна пішла за ними, похитуючи головою. 

На головному сходовому майданчику внизу зібрався, здавалося, весь Королівський особняк — у тому числі кілька людей, яких Чарліна раніше не бачила, — а також Кальцифер, який гасав між ними туди-сюди. Навіть король був тут, він ніс Приблуду, явно перебуваючи думками десь далеко. Принцеса Хільда звільнилася від огрядної молодої жінки, яка тримала Моргана й схлипувала, і потисла Чарліні руку. 

— Люба панно Чарліно, дуже вам дякую. Ми страшенно запанікували. Сіме, будь ласка, підіть скажіть пожежникам, що драбин не треба, а також що шлангів абсолютно точно не треба. 

Чарліна ледве розчула, що вона каже. Як тільки Приблуда помітила Чарліну, вона миттю зіскочила з рук короля і зайшлася істеричним дзявканням від радості, що Чарліна в безпеці. Десь ззаду Джамалів пес почав вторити їй понурим завиванням. Товста няня все повторювала «Пхиньк… Ох!», Морган гримів «Аф! Аф!», а всі решта правили теревені. Віддалік Блим верещав: «Я цемний! Я дузе налякався, казу тобі!». 

Деяку частину гармидеру Чарліна зуміла ліквідувати, взявши Приблуду на руки. Решту так-сяк втихомирила принцеса Хільда, яка сплеснула в долоні та промовила: 

— Усі повертайтеся до роботи. Ненсі, заберіть Моргана, поки він нас усіх не оглушив, і постарайтеся пояснити, що йому не можна також погуляти по даху. Софі, люба, чи не могли б ви втихомирити Блима? 

Усі стали розходитися. Блим почав було своє «Я цемн…» — проте замовк, ніби йому затулили рота. Наступної миті Чарліна вже йшла з королем сходами вниз до бібліотеки, а Приблуда в екстазі намагалася лизнути їй підборіддя. 

— Це викликає спогади, — зауважив король. — Я й сам кілька разів вилазив на дах іще хлопчиком. Щоразу здіймалася безглузда паніка. А одного разу пожежники випадково мало не збили мене струменем води. Хлопчики саме такими і є, моя люба. Ти готова повертатися до роботи чи хочеш посидіти і трохи відпочити? 

— Ні, я готова працювати! — запевнила його Чарліна. 

Сьогодні — сівши на своє місце в бібліотеці, оточена запахом старих книжок, — вона почувалася цілком як удома. Приблуда гріла черевце біля жаровні, а король сидів навпроти і досліджував нерівну купку старих щоденників. Дівчинка почувалася так затишно, що мало не забула про Блимове заклинання. 

Отож Чарліна зайнялася розбиранням стосика старих і затхлих листів. Усі вони були від одного принца з давно минулих років, який розводив коней і хотів, щоби його мати випросила в короля більше грошей. Принц саме красномовно описував красу жеребчика, якого привела його найкраща кобила, коли Чарліна підняла погляд і побачила вогняного демона, який повільно пурхав туди-сюди по бібліотеці. 

Король також підвів погляд. 

— Доброго ранку, Кальцифере, — ввічливо сказав він. — Чи ти чого-небудь тут потребуєш? 

— Просто вивчаю, — сказав Кальцифер своїм тріскучим голосом. — Тепер я розумію, чому ви не хотіли продати ці книги. 

— Атож, — сказав король. — Скажи, будь ласка, чи вогняні демони багато читають? 

— Загалом, ні, — відповів Кальцифер. — Софі часто мені читає. Мені подобаються історії з загадками, де треба вгадати, хто вчинив вбивство. Маєте такі? 

— Мабуть, ні, — сказав король. — Але моїй дочці також подобаються детективи. Можливо, тобі треба спитати в неї. 

— Дякую. Так і зроблю, — сказав Кальцифер і зник. 

Король похитав головою і повернувся до своїх щоденників. І тут, так ніби Кальцифер активував Блимове заклинання, Чарліна помітила, що щоденник, який гортає король, світиться слабким блідо-зеленим світлом. Так само світився і наступний предмет у її стосику паперів — сплюснутий сувій, перев’язаний вицвілою золотавою стрічкою. 

Чарліна набрала повні груди повітря і спитала: 

— Щось цікаве у тому щоденнику, сір? 

— Ну, — сказав король, — насправді — дещо вельми огидне. Це щоденник однієї з фрейлін моєї прабабусі. Повний пліток. Оце зараз я читаю, як вона вкрай шокована тим, що сестра короля померла під час пологів, а повитуха, судячи з усього, вбила новонародженого. Сказала, що він був багряний і налякав її. Тепер цю бідолашну дурепу збираються судити за вбивство. 

Чарліна згадала, як вони з Пітером шукали слово «лабок» в енциклопедії дідуся Вільяма. Вона сказала: 

— Припускаю, вона подумала, що дитина — лабокін. 

— Так, повитуха була дуже