Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами 📚 - Українською

Читати книгу - "Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами"

252
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами" автора Юрій Ігорович Андрухович. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 61
Перейти на сторінку:
Тому вона і є моральною істотою. Або аморальною, але такою, що підпадає під моральну оцінку. Де у людини забирають право вибору, там зникає й поняття моралі. Не можна судити того, хто у своїх діях не має вибору. Але, з другого боку, вибір — це й одне з найбільших людських проклять. Вибравши одне, ти автоматично вбиваєш усі інші варіанти. І Гессе про це пише під час світової війни. Про те, що брутальний зовнішній світ без рафінованої Касталії, тобто якогось культуросховища, остаточно здичавіє. А Касталія без зовнішнього світу взагалі не зможе існувати. Розумієте, що виходить? Для загального балансу потрібні ці крайнощі — і світ, і Касталія. Але окрема людина мусить зробити вибір на користь чогось одного, Кнехт не може і покинути Касталію, і залишитися в ній. І це прокляття як зворотний бік свободи людина мусить усвідомити і нести на собі, нести прокляття відповідальності за власний вибір. А не поводитися, як ті загадкові істоти, які хочуть, щоби їм дуло ввів якнайглибше Путін, а пенсію платила Україна.

— О, то це ти так зачіпаєш теперішню проблему Донбасу… Але в мене є набагато цікавіше питання. «Гра в бісер» сильно нагадує гру в шахи…

Б: — О ні, тоді вже ліпше назад до «Декалогу». Ти навмисно такі питання вишукуєш, щоб я не знав, що сказати? То детективи, то шахи… А ще ліпше — перервемося трохи, бодай кави якоїсь заваримо.

* * *

— Так от — про шахи. В певний час вони були на піку популярності: майже всі грали, цікавилися, навіть в школі викладали чи збирались викладати. І раптом це зникає. Чому?

А: — А чому зникла тотальна мода на колекціонування поштових марок?

— Ну, разом з традицією листування…

А: — То могло ж навпаки піти: ставати все ціннішим і ціннішим, популярнішим і популярнішим.

— Є якась закономірність?

А: — Ні, немає. Мені здається, будь-які тренди виникають і зникають у загадковий спосіб. Ну, я ще можу зрозуміти з шахами, коли згадати, як увесь світ напружено спостерігав за матчем Фішер — хто там? Фішер — Спаський. Ну, в кожному разі, хтось із есесесеру.

Б: — Я з есесесеру Карпова пам’ятаю. Дуже за мир переживав, Фонд якийсь очолював.

А: — Карпов був тоді, коли Фішер уже відмовився від гри.

— То був Борис Спаський.

А: — Тобто це було як змагання двох наддержав десь у космосі.

Б: — Наддержав і їхніх відповідних геніїв.

— А також колективізму та індивідуалізму.

А: — Так, воно мало сюжет, і от пам’ятаєте, як довго воно тривало і як напружено. Матч відбувався десь у Рейк’явіку, здається. Тобто все це такий сюжет, що не може не спричинити повального захоплення шахами. Тренди приходять і відходять, але вони мають різну тривалість свого цвітіння. З ними не вгадаєш.

— Та ні, мода на шахи, культура шахів була значно давніша за суперматч у Рейк’явіку. Пам’ятаю, як — в 60-70-х роках — тато приїжджав до свого тестя у Стрий, то там обов’язково під вишнею ставили шахівницю, розкладали фігури і грали в ті шахи. Зрештою, дідо під час війни пішов до фризієра, через шахи затримався і його мало не розстріляли, бо мусив вертати домів вже в комендантську годину.

А: — Ну чекай. То ще й технологічно була інша ситуація. Не мали люди комп’ютерів, щоби проводити стільки часу з ними.

— Тим більше: тепер, здавалося, живи і тішся. Можеш грати в шахи на комп’ютері…

А: — І багато хто так і робить. І з комп’ютером, і з живим суперником, тільки через інтернет. Але в будь-якому разі, чогось такого, як набоковський «Захист Лужина», нині від літератури вже чекати не варто. Хоч є «Фламандська дошка» Переса-Реверте. І «Велика шахівниця» Бжезінського (сміється). Теж по-своєму фікшн.

— А може, відповідь в тому, що разом з шахами занепала і наукова фантастика?

А: — Теж було, бо наукова фантастика пережила новий злет, коли люди почали літати в космос.

— Тобто починається все ще із Жуля Верна?

А: — Це різні фази того самого тренду. Після перших польотів у космос — нова фаза радянської наукової фантастики, наприклад. Та й американської теж. У 1960-х це ще фантастика, але ближча до реальності, бо люди вже літають у космос на своїх кораблях. Значить, треба сягати далі й писати про те, як десь через 5 тисяч років людство буде літати до далеких зірок.

— Як в Лема. Чим тобі особисто Лем подобався? Що тебе так вразило?

А: — Я зараз це сформулюю, бо знаю відповідь. У дитячо-підлітковому віці я серйозно присів на пригодницьку і фантастичну літературу. Якщо на неї взагалі можна присісти серйозно, то саме так воно було в мене. Й першою великою літературною моєю обсесією був Жуль Верн, якого ти згадав. Відповідно десь у віці 13–14 років я ніби утруднив собі читацьке завдання і потягнувся до складніших текстів — зокрема й Лема. Мені сподобалося. Хоч у Лема відчутно менше суто пригодницького елементу. Там швидше пригода розуму, пригода уяви, пригода інтелекту. Але це ще не

1 ... 34 35 36 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами"