Читати книгу - "Біблія"

13 Да хвалять імя Господа! Бо вивисшилось імя тілько його одного, величчє його над землею і небесами. Аллилуя!

Псалтир 148

1 Аллилуя! З асьпівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його!

2 Да звеселиться Ізраїль Сотворительом своїм; сини Сиона да зрадуються Царем своїм!

3 Да хвалять імя його хором, при тимпанах і гуслях засьпівають йому похвальні піснї!

4 Бо Господь любується своїм народом; він украшає смиренних спасеннєм.

5 Да торжествують праведні в славі, радуються на ложах своїх!

6 Славославія Богу в устах їх, і обосторонь гострий меч в руцї їх,

7 На одмщеннє народам і кару племенам;

8 Щоб царів їх в кайдани забити, й дуків їх в желїзні пута закувати;

9 Сповнити над ними суд написаний. Така слава для всїх угодників його. Хвалїте Господа!

Псалтир 149

1 Аллилуя! Х валїте Господа в сьвятинї його! Хвалїте його в ширинї сили його!

2 Хвалїте його за дїла його великі! Хвалїте його по великостї величчя його!

3 Хвалїте його при голосах трубних! Хвалїте при псалтирі і гуслях!

4 Хвалїте його хором і при тимпанах! Хвалїте його при струнах і органах!

5 Хвалїте його при цимбалах звучних! Хвалїте його при цимбалах гучних!

6 Все, що дише, да хвалить Господа! Аллилуя!

Приповiстi 1

1 Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,

2 Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;

3 Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;

4 Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;

5 Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;

6 Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

7 Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

8 Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

9 Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.

10 Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;

11 Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,

12 Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;

13 Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;

14 Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -

15 Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,

16 Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.

17 Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;

18 Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.

19 Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.

20 Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;

21 Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:

22 Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?

23 Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

24 Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;

25 Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.

26 За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;

27 Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.

28 Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.

29 За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,

30 Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

31 За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

32 Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;

33 Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.

Приповiстi 2

1 Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,

2 Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;

3 Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;

4 Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -

5 Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.

6 Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.

7 Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;

8 Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.

9 Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.

10 Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,

11 Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,

12 Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,

13 Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;

14 Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,

15 Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;

16 Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,

17 Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.

18 Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;

19 Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.

20 Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.

21 Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;

22 Ледачі же витрачені будуть із землї,