Читати книгу - "Біблія"

3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;

4 Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й госѻїЂрі, як той меч обосїчний.

5 Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.

6 Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.

7 Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.

8 Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,

9 Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;

10 Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.

11 Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -

12 Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;

13 Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;

14 Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!

15 Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.

16 Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;

17 Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.

18 Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,

19 Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.

20 Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?

21 Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.

22 Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.

23 Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.

Приповiстi 6

1 Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, -

2 То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.

3 Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;

4 Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм;

5 Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.

6 Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.

7 Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;

8 А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.

9 Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?

10 Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;

11 А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.

12 Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;

13 Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;

14 У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.

15 За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку.

16 От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:

17 Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,

18 Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,

19 Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.

20 Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;

21 На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.

22 Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:

23 Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;

24 Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.

25 Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;

26 Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.

27 Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?

28 Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?

29 Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.

30 Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

31 А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.

32 Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

33 Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.

34 Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;

35 Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.

Приповiстi 7

1 Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.

2 Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.

3 Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.

4 Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом).

5 Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.

6 Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,

7 Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,

8 Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,

9 В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.

10 І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,

11 Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:

12 То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

13 От і обняла