Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"

Дивлюся на нього — і всередині вирує кров. Може, у мене алергія на нього?

— Чого тобі? — вимовляю занадто грубо.

— Не впустиш? — його брова повзе вгору.

— Навіщо? — не знаю, що він задумав, але не довіряю йому ні крапельки.

— Поговорити треба. Я буду поводитися чемно, обіцяю, — губи хлопця розтягуються в усмішці.

Видихаю, хитаючи головою, і відчиняю двері, пропускаючи всередину Романа.

Він заходить, сідає на край мого ліжка та роздивляється пакунок з салону, який я залишила біля комода.

— Ну? — дивлюсь на нього з очікуванням.

— Здається, батько справді щасливий з твоєю мамою.

Нахиляю голову, розглядаючи його обличчя.

— Рада, що ти нарешті це помітив, — кажу тихо, тримаючись осторонь.

— І твоя мати точно краща тих всіх шльондр, які намагалися затягнути тата під вінець.

— До чого ти все це говориш?

Роман підіймає на мене очі, розглядаючи з ніг до голови — і знову з'являються мурашки.

Хлопець підводиться, і я роблю крок назад, спираючись спиною об дерев'яні двері.

Він робить кілька кроків та впирається носками своїх високих кросівок у мої чобітки. Тону в його чорних очах, наче падаю в безодню. 

— Я хочу… — шепоче Роман, нахиляючись до мого обличчя.

Мені здається, що я навіть тіла свого не відчуваю, ноги стають ватяними, а серце б'ється так сильно, що стукіт чую у вухах.

— Дружити, — вимовляє хлопець.

Його пальці торкаються моєї щоки та закладають за вухо локон, який вибився з зачіски.

— У нас обов'язково вийде, — усміхається Роман...