Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Я й справді не знаю, скільки протримаюсь. Ніколи не була слюнтяйкою, але зараз мені хочеться розвести вологість. А після виплаканих сліз з опухлими очима сховатися у гарячих обіймах. Міцних, майже сталевих. І не таких, у яких почуваєшся наче в клітці. А в таких, що дарують відчуття безпеки. І зрозуміти нарешті, що найгірше позаду.

— Слабачка! — гримлю у відображення. 

Закидаю голову назад, намагаючись таким чином зупинити потік болю, що виривається назовні. От-от — і розірве груди.

 — Зараз не час, щоб шкодувати себе. Ти з усім впораєшся, — підбадьорюю, стискаю руки в кулаки, як вчив Стас.

Але бажаного ефекту не досягаю, хоча раніше завжди допомагало. Однак у подібній ситуації я не була жодного разу. 

Кліпаю декілька разів і, тільки-но зображення стає не таким розмитим, іду в бік ванної кімнати.

Замкнувшись, даю собі п'ять хвилин. Цього вистачить, щоб проплакатись і побувати на емоційних гойдалках, від яких мій гормональний фон буде таким, як потрібно мені.

Вмившись, приводжу себе у порядок. Скоро вечеря, і я не маю наміру показувати Андрію, наскільки мене ламають ці обставини. Можливо, саме цього він і намагається досягти. 

Повертаюсь у кімнату і перше, що я шукаю, так це замок на дверях, але його немає. 

Подумки занотовую і йду до шафи. У ній мало одягу, і це незвично. 

Мій салон приносить непоганий заробіток, тому я можу дозволити собі тринькати гроші на різні цяцьки та одяг. 

Звісно, і Стас мене балує, і це не може не подобатись. 

Просто є різниця, коли ти купуєш собі шубку, а коли тобі її дарують. 

Те ж саме і з кавою. Погодьтесь, що зовсім інший смак, коли ти готуєш собі сама, а коли тобі приносять ароматний напій у ліжко. І зовсім не важливо, що в обох випадках напій готувала кавомашина.

Від курсу думок у грудях щемить. Доволі легко топитись у солодких думках і дуже важко виринати з них у реальність, у якій все, що миле твоєму серцю, набуває зовсім інших фарб.

Напевно, не тільки мені хочеться мати інструкцію життя, але це тільки мрії, яким ніколи не судилось здійснитись.